Запорізька «Хорта»: «Замість поваги до козаків в країні – шаровари, замість гарних пісень – сало!»

«Хорта» - поки що маловідомий запорізький етно-гіп-гоп або етно-фанк гурт, який вже має повноцінний альбом, проекти з такими «метрами» українських open-air’ів, як «ТНМК» та «Тартак». Соліст гурту, Андрій Лобода, поділиться спільними з «Танками» планами на майбутнє, розповість про Запоріжжя (в тексті переважно ЗП), проблемами українства на межі 15-річчя Незалежності України, про харківську гастроль та дещо інше.


- Розкажіть про ваш перший альбом.
Треба, мабуть, починати зі «Speedway». Незважаючи на те, що ми дуже хотіли зробити той проект потужним, так нічого з цього й не вийшло. Хоча були і люди, і матеріал непоганий. Майже 3 роки тому ми змінили назву на «Хорта», оновили склад і почали робити все серйозніше. Досвід не проп'єш, заробили гроші на написанні саундтреку до документальної стрічки про Запоріжжя і записали перший альбом. Вийшов він не дуже великим накладом (500 пробників), але якщо все буде нормально, то незабаром почнуть видруковувати новий наклад. Він буде більше. Справа в тому, що «Атлантик» все ж дуже нервує, випускаючи, поки ще маловідому загалу команду, тому буде дивитись на об'єм продажу.

- Чи є музика для вас основною роботою?
Дуже прикро, що музика це ще не єдина можливість заробляти собі гроші. Ми з Юрком працюємо на запорізькому ТБ, Юля працює барвумєн, ну і так далі

- А чому ж назву змінили? І чому саме «Хорта»?
Тому що «SW» перекладається не тільки як «швидкісний шлях», а і як «змагання на мотоциклах, які їздять по льоду, та ще й по колу». Якось небезпечно, та й «коло» вже якось задовбало. Що б не робив, а з нього ніяк не могли вийти. Тому змінили назву, як говорив капітан Врунгель: «Як ви яхту назвете...». Ось і взяли те, що є найпотужнішим у нас. Хортиця. Не горілка, звісно, а острів! Хоча зміна вийшла ще тому, що той «SW» який був наприкінці 90-х так трансформувався, що з того, що було на початку, нічого не залишилось. То був суто такий урбан проект. А Хорта, все ж, більш фолкова. Тому й вирішили, годі.

- Чи співпрацюєте ще з «Тартаком», чи це пішло в минуле разом зі Спідвеєм? І чи не плануєте якихось нових фічарингів?
Ні, з Сашком, з «Танками» та усіма іншими творчими одиницями «Червоної Рути 97» ми спілкуємось не дивлячись на статуси. З Сашком є ще задум записати пісеньку, але, як це завжди буває, дуже складно вирішити, де це робити, у Києві чи Запоріжжі, ну і яку пісню обрати. Та ще й у «Тартака» жорсткий гастрольний графік. Подивимось, може щось і вийде незабаром. Також була ідея записати щось із «ФлайzZzою» та «Ролліксом», але поки що це все лише плани. А з того, що ми вже робимо, можу назвати лише кавєр на одну з пісень «ТНМК» в їх проект «Реформація».

- Йдеться про «Реформацію 2» і на яку річ, якщо не секрет?
Так. На «Мушу йти».

- А кліп знімати збираєтесь?
Так, зараз є 2 пропозиції, до того ж одна з Києва. Але поки про це говорити не буду, якось так буває дуже часто, скажеш, а воно обламається. Я вважаю, що у середині вересня зможу про це розповісти вже без усіляких жахів.

- Наскільки мені відомо, ви берете участь у Дні Незалежності з Махном. Вам подобається ідея фестивалю чи ідея анархізму?
Мені дуже сподобалась ідея самого фесту. Такого українсько рауту тут не було з часів «Червоної Рути 91». Це ж цікаво, та ще й такі гурти. Просто супер. А анархія – це не моє. ПАНКІ ХОЙ Зи.

- Чому назву останньої пісні в альбомі змінили з "Вона" на "Вікна"? Боїтеся сплутатись з Чубаєм?
Ні, справа у тому, що з самого початку вона мала назву „Колискова”, але потім якось змінилось на „Вона”, хоча і ця назва не прижилась. Штибу: «Що будемо лабати останнім?» «Давайте „Вона”!» «Що?» «Ну „Вікна”». «Ааа…»
А Чубай молодець, йому шана та повага. І не тільки за "Вона". Хоча за неї, окрема . Скільки ми росіян «присадили» на українську музику через цю пісню!

- А які ще українські виконавці крім Чубая Вам до вподоби?
Справа у тому, що їх надто багато. Ну от хоча б ті, які відразу спадають на думку й ще не зникли зі сцени: «ТНМК», «Тартак», «Бумбокс», «Скрябін» (останній альбом «Танго» - мега), «Млада», «Фактично Самі». Наживу подивились на «Гайдамаків» - бомба. Послухав проект «Ойра» – цікаво. Дуже подобались старі пісні Юлії Лорд, ще «Неділя». Та велика кількість, блін, когось не назву, образяться.

- І чому не перезаписали купу пісень з часів «Speedway», як «Студент», «1984» і так далі?
Студенти будуть зроблені. Це я обіцяю, те сааме і з 1984 (Д. Оруєл). Дещо, такі пісні як "Осінь" або "Ок", ми залишимо такими як вони були. По-перше, вони не потребують переробки, а, по-друге, вони це якийсь етап нашого життя, а змінювати його було би дуже безглуздо. "Ок" - люди досі у ЗП пам’ятають та люблять.

- Вас називають «етно-гіп-гопом», а як ви самі називаєте свій стиль?
Так ми ж це і вигадали, Фозз назвав «етно-фанком». Нам це теж подобається :).

- Як виник гімн Запорізького «Металургу»? Вони самі запропонували чи це ваша ініціатива?
Ні, це пропозиція фанатів Металургу. Що ж, ми записали як відчували. Комусь сподобалось комусь ні, це таке. «На смак та колір - фломікі різні». Просто ультрас не полюбляють таку музику, їм би панк, та матюки, а ми ж люди дуже культурні :).

- І немає бажання вставити в якусь пісню кілька матів? Як ставитеся до матів у творчості взагалі? Абсолютно категорично?
Колись дуже кортіло, а потім як побачили та почули скільки його навколо...навіщо його ще у пісні пхати. Якщо людина розмовляє матом, як Подерв`янський, робить це красиво та досконало, це одне. А, якщо це робить якась дурнувата дитина і хоче сконати під генста-реперюгу це інше. Мат, треба вміти вживати. Хоча у мене такої потреби у творчості поки немає.

- Ви пишете усі тексти самі? А вірші якогось відомого поета на музику не пробували покласти? Чи своїх цілком достатньо?
Так, я пишу всі тексти сам. Поки що достатньо, а там подивимось. Нехай поетам допомагають ті хто не вміє складати рими, я скажу, що таких людей дуже багато. У нас поки такої потреби немає.

- А за кордоном гастролюєте?
Поки ні, є таке, це поки що лише наша велика мрія – поїхати себе показати, на людей подивитись. Справа в тому, що тим, хто живе у східному регіоні якось важче потрапити скажімо до Польщі, аніж західникам, але ми будемо робити все, щоб це якось змінити.

- Пройшло 15 років незалежності, особисто для вас щось змінилося за цей час чи Україна була більш українською в 1991? Як ви гадаєте?
Питання складне, хоча одне можу сказати, поки люди не усвідомлять що вони САМІ все можуть вирішувати – нічого не зміниться, скільки б років не пройшло з 1991-го. Люди досі ще не розуміють, що ми держава, а не частинка великих імперій. Людям треба давати змогу пишатись своєю країною, а не плюватись при її згадувані. Україна має бути не "українською", а "поважаємою". Як у самій країні, так і закордоном. Була надія на це у 2004-му, а зараз, на жаль, тільки блідна її тінь. Хоча, зараз, вже люди не регочуть, коли чують український гімн, а здіймаються на ноги.

- Яким чином має відбуватися процес підняття цієї «поважаємості»?
Давай не будемо ходити далеко. У 91-му усі при згадуванні Росії реготали та говорили: «Та знаємо, горілка, ведмеді, балалайки». Реготали-реготали, а люди тим часом, у кожній програмі по ТБ, у кожній радіопередачі, у кожній газеті, у кожному фільмі який з’являвся у кінотеатрах говорили: «МИ РОСІЯ, МИ КРАЩІ». І люди в це повірили. Дивись, є мережа «РУССКОЕ радио». Де «УКРАЇНСЬКЕ радіо»? Чи у нас люди не вміють співати? Чи у нас талантів не вистачає? Все це є. А за те як нашим людям подають нашу історію, за це вбивати треба. У нас все або погано, або дуже погано. Люди не знають, ким пишатись. Люди не знають, що у нас були такі люди, що Америка здригнулась би. У нас були такі світлі голови, але питання: чому вони поїхали? Невже немає пророку в своїй країні? Поки таке буде у нас, коли «своє - погане, чуже – гарне», нічого не вийде. Це треба змінювати!

- А чому ви обрали саме такий непростий шлях - співати українською в, де-факто, російськомовному регіоні? Це спосіб виділитися, прояв патріотизму чи щось інше?
До нас це тут майже ніхто не робив (я не беру до уваги бабців та дідків). І що найцікавіше – за цей час майже нічого не змінилось. Ми спробували – нам сподобалось. Якщо це подобається ще комусь – класно.
Не дуже полюбляємо, коли на концертах кожний МС як папуга починає розповідати про те, що зараз на сцену вийдуть справжні запорізькі козаки і т.д... Хоча дуже пишаємось тим, що живемо у такому славетному місті, де є така історична пам’ятка, як Хортиця

- Тобто, Ви себе не вважаєте запорізькими козаками? : ) Чи, на вашу думку, це натяк на т.зв. «шароварщину»?
Зараз кожна людина, яка приїздить на Хортицю, вважає себе козаком, але справа у тому, що на Січ брали не всіх, – це ще заробити треба було. А зараз цим розкидаються на усі боки. Мені це не до вподоби. Історію треба знати і предків поважати, але Запоріжжя стало славетним не тільки завдяки козакам. А люди хапаються за це і виходить, що самі ж і руйнують все гарне. І замість поваги до козаків - шаровари, замість гарних пісень - сало, замість добрих людей - вишиванки. І все на експорт, на експорт.
Ось дивись, давно би вже виступали у цікавих костюмах, але люди займаються вишиванками, а не модним молодіжним одягом. Хоча взяти все це та поєднати: буде ж прикольно

- Як святкували День Незалежності до 15-річчя з Махном?
Про святкування. У нас майже кожного року був концерт, а ще тут таке, 23-го серпня у нашого Юрка день народження, так що розумієш, все було весело. Ви плануєте клубний тур Україною в підтримку альбому? Дуже б хотіли, зараз будемо шукати ті клуби якім би це було цікаво. Як що Харків запросить, дуже б кортіло приїхати. У нас з ним пов’язані дуже приємні спогади.

- Ви вже там виступали? Поділіться враженнями.
Перший раз на «Червоній Руті 97», спочатку у «Харківському академічному театрі опери та балету», а потім на площі Свободи. Було дуже класно. Потім 3 рази приїжджали на фестиваль «Inda house», класна публіка. Дуже цікава. Хоча у Харкові полюбляють більш російський гіп-гоп, український сприймають теж дуже тепло

- Гаразд, тоді побажайте щось нашим читачам і, мабуть, вже все.
По-перше, якщо це інтерв`ю прочитає людина, яка нас не слухала, бажаю їй нас послухати. По-друге, якщо це інтерв`ю прочитає людина, яка нас слухала - велика їй подяка, не дивлячись на те, сподобались ми їй чи ні - вона затратила на нас час, а це коштує не мало. По-третє, приходьте на фестивалі та концерти не тільки «Хорти», але і інших українських виконавців, це дуже класно. І останнє: нехай все буде гарно, нехай цей рік не буде останнім, нехай не буде війни, і нехай у кожного у житті буде те, про що ні хто не дізнається. Приїздіть до нас у Запоріжжя!