Затяжний монолог Фоззі – «Mono MetaMoreFozzey»

Тиждень прослуховування нового сольного альбому Фоззі – це вже залежність. Пам’ятається, після виходу першого сольника Фоззі покотилися чутки, що один з фронтменів «ТНМК» таки залишить гурт. «Таки», оскільки тоді, у не такому далекому 2004, рівно два роки тому, Діля залишився сам-на-сам зі своїм сольником. Історія, яка була б, можливо, неприємною, можливо, гидкою, але як завжди неповоротною. Вже не такий, не розважальний, несмішний, але дотепний, набагато менше фічарингів, один, до речі, з тим таки Ділею; більше серйозності, якоїсь істеричності та гри.

Серйозність. Переважна більшість альбому – інтелектуальна. Саме так, інтелектуальна, – пісні, які примушують задуматися над одвічними проблемами: «навіщо голова», «концепція готова – іди по головам», «сумно бути королем», «навіть найкращі стають згодом катами» тощо. Кожен рядок написаний не «для рими» (ні, тобто рима є), – скрізь простежується підтекст, надтекст, – не сказане у творчості гурту. Музика, як вже заведено, є не комерційною, що свідчить про бажання поряд із зароблянням грошей, випускати вартісні альбоми, спрямовані не на масову слухацьку аудиторію, а лише на справжніх меломанів.

Ліричність – єдина компонента, яку можна порівнювати з першим альбомом. «Бобіни&Платівки», «Своє кіно» та «Hotel» – чудові треки, до речі, два останні якраз фічарингові. «Своє кіно» - спільна пісня з вищезгаданим Ділею, а «Hotel» з Анатолієм Ульяновим, відомим ще як dadakinder. До слова, є ще дві спільні роботи – «Харків» – з Туманом та «Кір» – з Віктором Прідуваловим, незмінним «Конгівським» режисером, але, як на мене, ці композиції аж ніяк не ліпляться до загального враження про альбом – добре це чи погано – оцінювати вам, їх вже не викреслиш, тож, мабуть, не варто казати, що вони зайві.

Істеричність. Справжня істеричність – «31 (radioedit)», один з трьох бонусів. Цей трек яскраво засвідчує характеристику Фоззі – «ведмедь-істеричка». Пісня емоційна, соціально-приземлена і дуже чіпляюча.

А от веселих пісень у порівнянні з попередньою платівкою значно поменшало – «Почну», але ж це інтро, нова версія вже відомої «ШоПопалоШоу-2006», хоч це й бонус, і розважальний «Шо-мажор».

До речі, для любителів кічових рінґтонів – на диску є папка з цим причандаллям. Щодо дизайну, мушу сказати, що він найпростіший – хоча, вдивляючись, можна розгледіти цікаві деталі. Ще з обкладинки нас попереджують дбайливі видавці, мовляв, увага, ненормативна лексика, і якщо у попередньому сольнику таке лунало лише з реміксу на «Багдад» зі словами відомої персони нон-грата в Україні, то тепер нецензурними словами пронизаний увесь альбом, але надмірне використання, що реально може загрожувати вашому здоров’ю, ви зустрінете лише у вже згаданому «Кірі».

Чому монолог? Вже без «Тупіший тупого», без «Ненависті» та «Любові» водночас, тут простежується певна визначеність, у кожної пісні свій підтекст, але в цілому вони утворюють одне, єдине і неподільне «Моно», нема чого додати у кінці – крапка без коми.


Треклист (тексти тут):
1. Почну
2. Непорозуміння
3. ЩастяНастяРадощі
4. Шо-мажор
5. Hotel
6. ;
7. Бобіни&Платівки
8. Своє кіно
9. Харків
10. Більшеніж
11. Dance. Dance. Dance
+
12. 31 (radioedit)
13. Кір
14. ШоПопалоШоу-2006