Шановний, те, що Ви іменуєте "валить кулем", якщо звіритися з енциклопедією, називається порівняльним літературознавством. До того ж, Ви навряд зможете довести свою тезу бегемота і кришталь. Візьмімо тих небагатьох (насправді їх значно більше), кого я возвеличив до магічних реалістів. Харченко ("Історія") знає на десяток "дуже українських" слів більше за Малярчук. Натомість, остання ("Як я стала святою") навіщось використовує на десяток більше густо наведених алюзій. Про Жураківського ("Сателіти") хтось, звісно, може сказати, що це новий Бруно Шульц. Але придивімося до його методів: вони не різняться з методами Харченко й Малярчук, тобто різняться лише кількісно, частотою, інтенсивністю застосування. Соціальна, політична чи моральна вартості творів не фігурували серед їхніх цілей. Ідеологічно це – деконструкція, а не деміургія, а про їхні естетичні цінності я серйозно можу поговорити хіба з читачами, що не зазирали до перших абсурдистів, або з головним героєм фільму "Мементо".
Любі мої коментатори. Під моїми статтями часто лишають кумедні завваги: то я занадто молодий, то занадто старий, щоб рецензувати сучукрліт; "не розбираюся в темі"; є "малоосвіченим хлопчиком", заздрю письменникам, рубаю їх через особисті рахунки тощо. Досі жодна жива душа, яка мала бажання сперечатися з моїми статтями концептуально, не лишила ЖОДНОГО КОНТРАРГУМЕНТУ. Покайтеся – і адью!

Саша Чемеров показан в клипе очень крупным планом (на полэкрана) и создаётся впечатление, что именно он выступает своеобразным центром клипа (Кришной, Брахмой, Шивой, Вишну), а вся группа вместе с деревом по смысловой нагрузке где-то на плане заднем. Ладно. Как получилось так получилось) Сюжет клипа в целом хороший и после концерта группы минимум 48 часов одни позитивные эмоции.

то моя коліжанка ;) вчора мені розказує, що в Прилуках так кльово з писанками придумали і що з головою "Просвіти" вона балакала :)))

все файно, прибережу обов"язково :)))