— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
афіша(+),
блоґ-запис(+),
візуалка(+),
галерея(+),
Київ(+),
концерт(+),
кіно(+),
Львів(+),
література(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
подорожі(+),
репортаж(+),
Стьопа(+),
текст пісні(+),
Україна(+),
фото(+),
Юрій Андрухович(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
Великий молодець – автор рецензії! Украй необхідне таке прискіпливо-справедливе розбирання перекладів – інакше уподібнимося до читачів світової літератури крізь окуляри Еллочки.
Мозок це мій улюблений десерт :) Люблю мозгі!!! АААААААА...
Мозок... =)
Цікаво (одним словом).
:) не спорю. а ше лучше всі разом :)
ви можете мені шось предложити?
Сіські? Банально =) лучше другіє часті тєла =)
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Як мені сказав редактор одного з видавництв: "В тебе є три варіанти: 5% того, що раптом ти здобудеш визнання за життя, 30% – через 30 років після смерті, 70% – що ти обломаєшся, кинеш писати, і про тебе всі швидко забудуть". Це дуже оптимістичний прогноз, але я ніяк не можу зрозуміти, що саме треба робити – писати чи прагнути визнання? З одного боку писати важливо, але от я з 1989 року писав і, поки не почав прагнути визнання, був цікавий лише деяким членам домашнього літературного гуртка. Що взагалі робити? В літературному гуртку мене такі питання не цікавили – писав і все, бо більше робити не було чого.