— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
афіша(+),
блоґ-запис(+),
візуалка(+),
галерея(+),
Київ(+),
концерт(+),
кіно(+),
Львів(+),
література(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
подорожі(+),
репортаж(+),
Стьопа(+),
текст пісні(+),
Україна(+),
фото(+),
Юрій Андрухович(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
Я прийшла до того що й Катя, але зробила для себе із цього інший висновок. Перечитуючи свій матеріал, старанно видаляю все "про мене"))))
А опуси "Я і книга **" бувають дуже й дуже. Вважається, Пруст то почав, у своїй "Проти Сент Бева" (тобто не про біографію письменника, а про враження від творів). Але підозрюю, і до нього так писали, тільки не признавались О:)
мені ідея з називанням "Я і книга XXX" видається направду вдалою. Це, принаймні, щиро. А щодо розповісти про книгу - це треба добре подумати. Я так одразу не скажу. Я запам'ятовую, як правило, тільки враження - а не автора і не назву там чи що. Це мені заважає багато в чому, вчитися наприклад, чи качати кіно з інтернету ))
А якщо не секрет, ХТО з сучасних рецензентів (тих, хто пише якісні рецензії, направду, не так вже і багато) уміє суб'єктивно розповісти про книгу?
я не вмію( отже, сенсу писати немає? чи називати ті опуси : "Я і книга N"& і ретельно зберігати: може, колись, їх використають мої біографи? ;)
не дай Боже вашій мамі стільки сил покласти на те, щоб виправити літературний процес!
я щітаю
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
фішка в тому, що "я" буде присутнім у будь-якій діяльності людини - егоїстичної істотки на двох лапах, яка радіє з того, що позбавилася хвоста і спромоглася вимовити - ще й прочитавши! - це "здатність до абстрактного мислення". у справах "словесних" все це більш помітне. однак є одне "але": намагання когось позбутися вираження свого "я" робить його частково нецікавим для решти людей, що потребують весь час дивитися на ті "я" і підсвідомо їх порівнювати із власних.
а загалом -я тепер дуууже боюся писати чергову рецензію)