Судячи з вище зазначених коментарів,вимальовується яскрава картина...Про яку "національну гідність(свідомість)" тут може іти мова.Що ж ВИ за "українці"такі?!ВИ напевне забули,як наші пращури боролися за СВОБОДУ України-неньки!!????Хіба за таке МАЙБУТНЄ вони проливали свою кров!!!?Щоб колись хтось свідомо на теренах держави,за яку було віддано життя не одного покоління "добивався статусу російської мови,як державної"!!!?????????ДОРОГІ ГРОМАДЯНИ,не прийміть це за образу,я ж маю право власної думки!але ВИ ЧАСОМ КОРДОНАМИ НЕ ПОМИЛИЛИСЯ?????
Судячи з вище зазначених коментарів,вимальовується яскрава картина...Про яку "національну гідність(свідомість)" тут може іти мова.Що ж ВИ за "українці"такі?!ВИ напевне забули,як наші пращури боролися за СВОБОДУ України-неньки!!????Хіба за таке МАЙБУТНЄ вони проливали свою кров!!!?Щоб колись хтось свідомо на теренах держави,за яку було віддано життя не одного покоління "добивався статусу російської мови,як державної"!!!?????????ДОРОГІ ГРОМАДЯНИ,не прийміть це за образу,я ж маю право власної думки!але ВИ ЧАСОСОМ КОРДОНАМИ НЕ ПОМИЛИЛИСЯ?????
Бо далеко не всі малярі й богомази були власне селянами. Ви маєте рацію в тому, що були й селяни, але були ікони за стилем примітивні, "народні", а бували й фахові. Наприклад, Пстрак часто-густо малював по селах і для селян, але був містянином. Я не можу з різних причин назвати тут усіх прізвищ, але знаю десятки прикладів радянського часу, коли київські художники купували собі хати й малювали для тубільних церков і селян. Ці твори часто-густо обіймаються терміном "хатня ікона", але вони не належать до селянської творчості. Колись, коли я викладав для дітей і юнаків, у нас був факультет культового малярства, й діти їздили у село, напр. на Житомирщині, й малювали там на замовлення селян. І досі по хатах там є їхні твори. Але це, далебі, не селянська творчість.
ні, пане Герасимчук, я на жаль, не з Могилянки. Працюю в в-ві Родовід, називаюся - Лідія Лихач (Rodovid2@aol.com). З іконою маю до діла від 1987 року. До речі, на виставці своїх ікон в галереї РОДОВІД вкінці 1990-х, М. Бабак написав у прес-релізі, що це я заразила його збиранням "богів". Тепер пище, що "серце заболіло" в Польщі на ринку. Це, звичайно, красивіще звучить. Тим не менше -вчився він всьому в Корніієнків. А книга справді фантастична і потребує на добрий розголос чи то пропаганду, чи ПіАр. Заслуговує всього! І Бабак заслуговує найвищу похвалу, ьілтки нехай не домальовує
звичайно ж, ікони побутували і в міських хатах, чи квартирах, але в більшості, все-таки, серед селян. То з якої такої наукової причини, вона не селянська?
і створювали її також часто-густо майстри-селяни.
і фактів тому предостатньо.
Ви часом не з Могилянки? Це здебівльшого там такі освічені завзятці. Спасибі.
Це справді чаруюча місцевість. Дякую за прекрасну, надихаючу на нові подорожі, розповідь.Низький уклін людям, що творять і бережуть нашу культуру. Дякую також Миколі Гнатюку за підтримку добра, творчості й людяності.