жалість – почуття, в більшості випадків, рефлективне. тобто формується по схемі "якби я був на його місці, то я був би нещасним..."
ніхто його не змушує, а значить йому, саме йому такий заробіток і морально і фізично переносити легше ніж цеглу тягати.
у будь-якої професії є свої неприємні сторони. і ще не відомо, що гірше: в попу чи на хім заводі в допотопній марлевій пов'язці хлористі розчини патичком перемішувати, чи сипучий цемент в жару на горбі ягати а потім пів-року хімічні язви зі спини та навколо рота виводити, або варикоз у 30-річних жінок, що по 8 годин вистоюють біля конвеєрів не бачили, нє? А як мікро-біологи після якихосьдвох-трьох годин роботи з мікроскопом блюють і втрачають свідомість від дезоорієнтації вістибулярки? а грижі хребцевих ядер, постійні блокади і як результат інвалідна коляска в 50 у дальнобойщиків, не чули про таке, нє? а защемлення нервів грудного відділу хрепта в масажисток, аж до повного знерухомлення?
коротше, замало ви знаєте про "попу" і про "цеглу", аби порівнювати.

НЕ обладаю такою випердовою дирекцією своїх розмистів, як , до прикладу, Какашечка...Найс!...але помічено смаково- жахливі якісь перуки тайських трансвеститів, Марченко-Італія , блін))

ич який волков охотнік! жирафа завалив!!!