О, ще один екземплярчик до моєї колекції)
Що ж до спільнот, то найбільше мені подобається та, де до незнайомих людей звертаються на "Ви".
звідки ця горєчь в тексті? кожен живе в своєму контексті, тішиться своїми фетишами і сповідує власну концепцію (ну або не дотримується жодної). може, ти думаєш, що щось інакше є ліпшим і вищим? яка спільнота, на твою думку, підвищить загальні вібрації всесвіту?
богема, науковці, спортсмени, буддисти, метафізики, сироїди, аскети? який "маятник"тобі більше подобається, за "маятник" грошей? все навколо – збалансовано, а засуджувати – то виявляти неповагу до вищого порядку речей.
дивує це підкреслене обурення фактом, що мінкультури заборонило "фільм про ґея", (і використовуючи сумнівні твердження а-ля "давно визнана такою самою нормою" – мабуть, якби так було, то не було б і підґрунтя для появи цього фільму), а не заборонило фільм як такий – насаджуючи цензуру українцям. а конспірологічні теорії мають одну погану властивість – їх можна розповсюдити на всіх без виключення.
Звичайно, весело читати про те, що заборона Бруно змова голубих або піратів. Однак здається, що ситуація потребує серйознішої реакції, ніж дотепних конспірологічних зауважень.
Ситуація така. Міністерство офіційно каже: “от ви всі українці дурні самі не зможете обрати, що треба дивитися, а що ні”.
Реакція українців.
Одні весело матюкаються у відповідь, мовляв, дурак – сам дурак, або натхненно навішують одіозні ярлики типу “міністерство правди” “інквізиція” (до таких, можливо і сам належу).
Другі вчиняють самозадоволений репет, “правильно зробили, що заборонили, нічого таке лайно нам нормальним людям показувати, ми ж не такі, чесно!”.
Треті кажуть заборонили – не біда, поґвалтуємо торренти і подивимося.
Ну і решті 80%, звичайно, все по-барабану.
А втім за діями Міністерства проглядається не така вже безхитрісна стратегія: заборонити очевидно поганий, нехай і сатиричний, фільм, отримати порцію лінивих схвалень, щоб надалі можна було забороняти і щось путнє. А заборони будуть – не сумнівайтеся. Можливо, ніякої стратегії і немає, але дій чиновників – факт принизливого няньчення українців.
Автору спасибі за позицію і особливо за реакцію!
В мене залишились враження як від якісної картини.
Хоча сюжет по смислу слабенький. Але він є.
А яким чином міністерство освіти рекламує ті пригоди? Рекламують напевне журналісти-провокатори. Як виконавці. А як ініціатори — видання вцілому.
При чому тут міністерство? Що є позитивного в тому, щоб показувати в кінотеатрах гомосексуальні збочення? В чому проблема?
Дмитро, Юля – типовий представник покоління, понівеченого постмодернізмом: для них все однакове, ні в чому немає ніякої різниці, як заповідав великий Деріда. Фактично ця аматорка Верту в очах "покоління двотисячників" дорівнює якомусь Вармердаму, або Бекмамбетову чи Глазунову або взагалі будь-якому митцю, бо всі вони рівні – у всіх є дві руки, дві ноги, і всі чимось захоплюються у вільний від роботи час.