ну мої також часто збігаються але фільм "ВікіКрістінаБарселона&qu ot; мене просто вбив, просто не уявляю за що там злотий глобус за найкращу комедію =(

а я зараз перечитую півторигодинне інтерв'ю з одним письменником і не можу зрозуміти, чому в розмові він видавався нормальним, зі своїми проблемами, але хорошим..а, коли тепер читаю текст, що на 90% відповідає його ж словам, відчуваю справді якусь гіркоту..ніби, все по-іншому на папері виглядає..і чи буду я правий, коли це надрукують.. я лише питав і записував.. але ніби відчуваєш відповідальність за те, що про нього подумають люди..

мені хотілось все кинути, коли мою статтю повністю забракували у журналі, куди мене рекомендовали дуже талановитим журналістом..і таке, десь півгодини розбирали, де саме і що не так..тоді мені здавалось, не зможу переробити, і було соромно перед людиною, яка давала мені рекомендації..а зі довелось майже все видалити, переписати заново..але нормально, з другої спроби все вийшло..щоправда, з тим журналом якось потім не склалось

саме перед цим перечитав інтерв'ю з Жаданом
http://sumno.com/article/sergi j-zhadan-ukrajinskyj-chytach-n e-nastilky-baga/#c3687
справді гарно, коли людина хворіє своєю справою, коли шукає себе, експериментує..

в мене іноді після інтерв'ю з кимось залишається неприємний осад..це так, ніби відчуваєш всі гострі грані митця, певні внутрішні протиріччя..доки виписуєш з диктофонного запису репліки, поступово окреслюєш собі уявний портрет цієї людини..і іноді він виходить далеким від власних ідилистичних уявлень..