Прочитала і роман, і рецензію з цікавістю.
Сама належу до покоління "молодих героїв", тому трохи інакше, ніж пані Тетяна, побачила чи відчула роман.
Хочу заперечити по двом пунктам.
– на мій погляд автор зовсім не займається "аналізом поведінки молодих героїв", бо взагаллі не судить і не оцінює, а просто розповідає і дає змогу робити власні висновки.
– Про "все закінчилося ідеально добре. І це – єдиний недолік роману" – :-))) А мені здалося, що все зовсім не закінчилось, а для когось тільки почалось! Авторка залишає нам думати про долі героїв самим. А хіба було б краще отримати на 300-й сторінці "tragic end" замість "happy"?!
Хоча, взагалі рецензія цікава. Просто я не вмію писати рецензій :-)))
А ще – після цього роману починаєш краще розуміти часи "совка" і наших мам, а дещо здається зовсім безглуздо-нереальним в тих часах.
Отакі думки.

Я читаю вже другу книгу Анатолія Дністрового,перша – "Місто уповільненої дії",а зараз дочитую "Пацики"!!!!!Мені дуже подобається )))))))я просто не можу відірватися від сторінок книги,мене все на стільки захоплює......
На мою думку,ми повинні це знати,якщо я наприклад не живу таки життям ,як герої романів,то мені це цікаво,і переді мною постає вибір свого власного життя,як жити,і як будувати своє майбутнє.......
Його книги захоплюють...

очень крутая книга !
можно собратся с друзьями когда нечего делать, читать и смеятся вместе//

Прочитав я цю книжку. Дуже різнопланові романи. Головні герої, скажемо так, не дуже гарні у Бойчука, але вони показують нам яких помилок не треба припускати. Доволі приємний, але трохи сумний кінець роману "Аліпій II і його наречена" – гарно було б мати усе життя мету і йти до неї, як той герой. "Краєвиди підглядника" дуже психологічно напружений роман, в реальному житті такі люди трапляються, радує щасливе закінчення. Останній роман не сподобався зовсім – егоїстичний персонаж, алкоголік, "бєздєльнік" :) – але мораль звісно є. Але усі оповідання прочитуючи лишали сумний осад і зітхання від нього. Бажаю автору встигнути написати роман з хеппіендом)