Дуже люблю, коли красиві дівчата виявляються ще й розумними, і стають такими собі пересувними рекламами ума і развітія, аби і всі решта кралечок потрохи підвищували свої естетичні претензії до світу( світ би терміново почав підлаштовуватися і ставати краще). Воно, звісно, по тексту видко, що автор цей світ (поки не зовсім ще досконалий)бачить світлинами, артинами і рештою візій, від чого вищезгаданий текст як такий не виграє.Ну це типу як переказувати по телефону подрузі, яка кльова у тебе вийшла фотосесія. Але якщо оповідку розбавляти екстрактами з описів випадково сексу з фотографом - подруга лишиться задоволеною. Цілик Іро, ти чудєсна, знай!

Та навчатись є в кого і без переклада. У тих же Підмогильного і Домонтовича можна, наприклад. Все просто й прозоро:). Але ж цимес у тому, що навчатись - це не повторюватись. Повторів класичної власної літератури у нас теж вистачає, взяти ту ж Матіос.

Денисенко мене просто розчарувала, з відгуків я думала, що це буде щось цікаве.

Кінг принаймні майстер сюжетів. За більші твори не скажу, а оповідання - кожне досконала маленька цяцька.

Я не зовсім ту химерність мала на увазі, що Бриних:). Хоча "Пластилін" подобається, теж небанально. Малярчук, Прохасько, Галя Ткачук, Кіяновська - справді оригінальні. Але простими їх не назвеш. А ті що "без випєндрьожа" - то якісь ніякі.

"Напала" не на книжку Нори друк, а на конкретний текст, тримайтесь у рамках пристойності, юначе)))

Я згодна, що книжки мають бути хороші й різні. Бувають прості історії, які добре написані. З укрсучліту, правда, таких не пригадаю. Якось у нас більше щось химерне вдається, нмд.