З психологізмом в сучасній українській літературі - біда...
Причин тому, на мою думку, існує кілька. Перша - в ставленні до психології (галузі знання про душевне життя людини). Попри те, що психологія - доволі поширене зацікавлення, академічною чи прикладною психогією насправді мало хто з авторів цікавиться. Це письменники двадцятих років, той же Підмогильний, Домонтович (Петров) чи Микола Хвильовий, штудіювали праці Зігмунда Фройда. Звичайно, необов"язково так чітко дотримуватися якого-небудь психологічного вчення, як Підмогильний дотримувався психоаналізу, але в дуже багатьох нинішніх авторів, як на мене, відсутній будь-який інструментарій для того, щоб зібрати й правильно використати ті чи інші психологічні спостереження. Наприклад, в книжці Ірен Роздобудько "Все, що я хотіла сьогодні" звалено в купу доволі стереотипні уявлення про таку річ, як самооцінка особистості. В результаті вийшло, що героїні із загалом низькою самооцінкою приписано уявлення і дії для людини з нормальною і високою самооцінкою - тут як мінімум потрібна належна деталізація, розкриття мотивації - чому людина вчиняє так, як зазвичай не робить, і думає так, а не так, як завжди. В той час для того, щоб розібратися із явищем самооцінки, достатньо навіть науково-популярних книжок із вікової та психологічної психології (бо формується вона в дитинстві).

щодо Литовського маю аналогічну думку, хоча з іншого боку саме їхня неосвіченість могла слугувати причиною деяких видозмін на міфіологічному рівні. але цим нехай детально займаються історики.
Оо, про них я чула дуже багато, можете тут не мудрувати))) інша справа, що оці залишки, які ми нині маємо від вірувань про жаб, свідчить аж ніяк не про культ охорони родинного вогнища (читайте: давнішню функцію Габії). Тут жаба найперше представниця двох світів, де нижній світ переважає, тому вона стає провісницею лиха.
Зрештою, прошу довести свою думку на прикладі конкретних фактів;)
Ви мене зацікавили. Що ж я не побачила? І по-вашому жодних прорахунків у цій сфері нема?

Раніше я цю статтю просто ще не написав:)
Я давно знав, що твір не такий простий і вартий прочитання, так би мовити, за дужками шкільної програми. Але якось все не вистачало часу, і тільки коли "Хіба ревуть..." випустили аудіокнигою, зміг зробити це. Аудіоформат - це справді сила!

Так, скоріш за все, і є. Можливо, щоправда, що зразком для Панаса Мирного були не безпосередньо твори Еміля Золя, а його польских наслідувачів. Натуралізм - один з панівних напрямів польської літератури 60 років ХІХ століття.
Стосовно Чіпки й Галі в протиставленні Грицькові й Христі, то цілком можливо, що Панасові Мирному йшлося не просто про те, щоб показати нежиттєздатність Чіпки з Галею, а й про те, що такі, як Грицько виживають не тільки за рахунок праці своєї, а й за рахунок таких, як Чіпка. Грицько ж узяв у Чіпки хліб задармо? Взяв і сприйняв це так, як має бути. Заради громадського інтересу інколи треба йти на щось таке, за що потім можуть й гарячих всипати, так от такі, як Грицько, завжди відсидяться, тоді як Чіпка цілком закономірно попаде "під роздачу". Мені навіть спало на думку, що Грицько, якби дожив би до радянської влади, не погребував би продрозвьорсткою чи "наколективізованим" добром.