а я б сказав)
в ньому (в Коельї) немає недомовленостей і багаторівневості (це зовсім не класика постмодерну). приміром, візьміть "ім*я троянди" У.Еко - ось це багаторівневість, ось це палімпсест палімпсестів. Або ж того самого "Парфюмера" Зюскінда: хтось бачить техніку виробництва парфумів, хтось бачить триллер, хось бачить розкриття теми самотності у повному обсязі і т.п. - кожен щось бачить. в "алхіміку" - скільки не дивись, все одно все видно)
i"І ця гра із цитаціями може бути на багато цікавішою ніж просто оригінальний сюжет подій" i
оця теза не видається мені доречною при порівнянні алхіміка з маленьким принцом, якраз усе навпаки: в алхіміку досить чіткий сюжет зі стандартними, часом пікарескними мотивами (мотив дороги, мотив подорожі, мотив жінки-любові, мотив пастви, мотив пустелі, мотив дослідника, мотив стосунків учень-учитель трататата...) а в принці де сюжет? його так і не розпишеш, бо кожна деталь має вагу. сюжет алхіміка розписати запросто.
а втім, якщо ви вбачаєте щось для себе у творчості Коельйо, то переконувати немає сенсу, адже кожен завжди бачить і відчуває своє.
Я б не казав так про Алхіміка. Справа в тім, що гарний мастер створює текст могорівневим, щоб він був цікавим як фелістерам, так і інтелектуалам, просто вони зчитують текст на різних рівнях - одні буквально, а інші бачать гру, цитації, натяки і т.д. і т.п. І ця гра із цитаціями може бути на багато цікавішою ніж просто оригінальний сюжет подій.
дякую) акурат опісля дня філолога)
з почином Вас, Глеб Георгевич! послухати обов*язково!
вони зіпсувалися.Вокарчук вдарився в джаз.на сцені то вже не той драййвовий типок.це вже якийсь втомлений дядько,який ще досі намагається отримати оргазм від своєї музики.кепсько.попередні його диски були просто обезбашено круті.а з цього сподобалось "дзвони,колискова,така,як ти".щось не те.йому бракує драйву
справа не у відчуванні. я не фанат Коельо. я прочитав лише дві його книги. але мені видається, що Алхімік може зацікавити й вибагливого інтелектуала і йому буде що там знайти. мені так здається. хоч, не сперечаюся, це масова література, яка дійсно самозрозуміла та в певному сенсі прозора. а з приводу порівнянь - тут можна обійтись і без цього.