Приємне відкриття - новий альбом Efterklang
Альбом: magic chairs
Видавець: 4AD
Рік: 2010
Треклист: 1. "Modern Drift" – 4:53 2. "Alike" – 4:11 3. "I Was Playing Drums" – 5:13 4. "Raincoats" – 4:20 5. "Harmonics" – 4:05 6. "Full Moon" – 3:49 7. "The Soft Beating" – 4:13 8. "Scandinavian Love" – 3:53 9. "Mirror Mirror" – 5:44 10. "Natural Tune" – 3:26 Bonus track 11. "Me Me Me the Brick House" – 5:26
Є цікава теза про те, що художність літературного твору визначається мірою подивування. Справді, наскільки зачудовує та чарує світ, скажімо, "Маленького принца" і, з іншого боку, відштовхує своєю прозорістю та самозрозумілістю той таки "Алхімік" Коельйо. Ось і в музиці так. Людині мислячій, яка вже знає хоча б те, що "вона нічого не знає", дуже складно знайти бодай щось цікаве та "дивне" в музиці, та й узагалі в мистецтві.
Мені нещодавно пощастило відкрити для себе "чудовність" альбому Magic Chairs данського гурта Efterklang. Хлопці з Копенгагена зібралися у 2001 році і за три роки співтворчості спромоглися випустити перший альбом Tripper. Ще через три роки (вже у 2007) вийшов альбом Parades. Наступну "трирічку" Каспер Клаусен (фронтмен) з іншими учасниками присвятили альбому Magic Chairs.
Навіть профі-сноби музиканти, я думаю, погодяться із тим, що альбом висококласний та якісний. Кожна пісня створює певний світ своїм ритмом, ламаними розмірами (це для згаданих снобів), різнобарв'ям інструментарію та застосованих технік виконання, зміщеними та закрученими долями і, звісно, партіями вокалу. Прекрасна необтяжлива сполука пост-року з інді. Навіть я, з усім моїм неприйняттям інді, маю віддати належне данським талантам; деякі гітарні партії, безперечно "індюшні", проте надміру доречні і абсолютно гармонійні в цілісній картині пісень.
Альбом легкий і приємний. Від його прослуховування в уяві раз-у-раз виникають картинки Скандинавії (чи то лише Ісландії – прихильники Sigur Ros збагнуть, про що я). Схильним до розпачу в сучасному мистецтві і переконанням у його неспроможності варто абстраговано звернутися до цього чарівного цілісного чистого світу.
з почином Вас, Глеб Георгевич! послухати обов*язково!
дякую) акурат опісля дня філолога)
Я б не казав так про Алхіміка. Справа в тім, що гарний мастер створює текст могорівневим, щоб він був цікавим як фелістерам, так і інтелектуалам, просто вони зчитують текст на різних рівнях – одні буквально, а інші бачать гру, цитації, натяки і т.д. і т.п. І ця гра із цитаціями може бути на багато цікавішою ніж просто оригінальний сюжет подій.
а я б сказав)
в ньому (в Коельї) немає недомовленостей і багаторівневості (це зовсім не класика постмодерну). приміром, візьміть "ім*я троянди" У.Еко – ось це багаторівневість, ось це палімпсест палімпсестів. Або ж того самого "Парфюмера" Зюскінда: хтось бачить техніку виробництва парфумів, хтось бачить триллер, хось бачить розкриття теми самотності у повному обсязі і т.п. – кожен щось бачить. в "алхіміку" – скільки не дивись, все одно все видно)
i"І ця гра із цитаціями може бути на багато цікавішою ніж просто оригінальний сюжет подій" i
оця теза не видається мені доречною при порівнянні алхіміка з маленьким принцом, якраз усе навпаки: в алхіміку досить чіткий сюжет зі стандартними, часом пікарескними мотивами (мотив дороги, мотив подорожі, мотив жінки-любові, мотив пастви, мотив пустелі, мотив дослідника, мотив стосунків учень-учитель трататата...) а в принці де сюжет? його так і не розпишеш, бо кожна деталь має вагу. сюжет алхіміка розписати запросто.
а втім, якщо ви вбачаєте щось для себе у творчості Коельйо, то переконувати немає сенсу, адже кожен завжди бачить і відчуває своє.
справа не у відчуванні. я не фанат Коельо. я прочитав лише дві його книги. але мені видається, що Алхімік може зацікавити й вибагливого інтелектуала і йому буде що там знайти. мені так здається. хоч, не сперечаюся, це масова література, яка дійсно самозрозуміла та в певному сенсі прозора. а з приводу порівнянь – тут можна обійтись і без цього.