це мала би бути вулиця біля третьої хати від моста
Линартович - никакой ни актер! Нужно проверять информацию. Артисты люди наделенные культурой, умом. Более бездарного и хамского представителя мы не видели! Жаль, что по такому мелкому человеку, как Линартович и его сын судят об исскустве в Украине. Им обоим нужно в первую очередь подтянуть свою культуру. Но не думаю, что у них это получится. Ведь достоинство или есть с рождения, или его нет вообще. А Линартовичи всем своим поведение показывают скудность своей личности.
Все це чудово, тільки спілка не вирішить жодних перекладацьких проблем за відсутності ринку україномовної літератури. А ринок не з'явиться, поки не збільшиться попит і пропозиція на україномовну літературу. Хибне коло.
я вже кілька років відчуваю те ж саме....
Шановна Анно! Однією з умов передачі книжок до сільських бібліотек є наявність ініціативних небайдужих бібліотекарів та їхньої "пастви", спраглих до читання абонентів різного віку. Звісно, маємо відгуки, особливо цікавлять на селі книжки сучасних українських авторів та твори зі шкільної програми. Ось днями скаржилася бібліотекарка з села, що в 15 км від Києва, що "Зачарованої Десни" Довженка мають аж 1 примірник, а в селі 3 школи! А з Чернігівщини доповідають, наприклад, що на роман "Гонихмарник" вилаштувалася черга зі старших школярів. Тож, як це не дивно здається, - ЧИТАЮТЬ!
І ще історія - там же під Києвом розповідали - щотижня приходить старенька бабуся із паличкою, здає одну книжку, бере наступну. Читає лише жіночі романи. Каже - "Хоч дізнаюся, як-то люди любилися й любляться, бо нам за війною та роботою ніколи було!"
Ось так )) І це, звісно, ще не всі відгуки.
Сподіваюсь, я відповіла на Ваше питання? :)
Щиро -
Міла Ів.
так і є