3 грудня 2016
Світлана Патра література, ...
Мрії здійснюються.
8 листопада 2016
Світлана Патра подорожі, ...
Щоденник європейки або Брюссель. Здійснення мрії
7 серпня 2016
Давиденко Тетяна подорожі, ...
Степану сниться Чорне море, тепле Чорне море +1 новий коментар
7 серпня 2016
Давиденко Тетяна подорожі, ...
Лазурне
2 березня 2016
Давиденко Тетяна подорожі, ...
Бонн-Кельн або Степан не помічає дощу
2 березня 2016
Давиденко Тетяна подорожі, ...
Бонн
30 жовтня 2014
Мар’яна Хемій література, ...
Літературний тур до Польщі
13 серпня 2014
Давиденко Тетяна подорожі, ...
Жовте і блакитне, або Стьопа досліджує Дніпропетровськ +1 новий коментар
13 серпня 2014
Давиденко Тетяна подорожі, ...
Сонячний Дніпропетровськ
14 червня 2014
Давиденко Тетяна подорожі, ...
Коротко про головне, або Стьопа таки радить відвідати Дрогобич +4 нові коментарі
Sugar (анонімно) ↓
Степану сниться Чорне море, тепле Чорне море
TRINIDAT ↓
Жовте і блакитне, або Стьопа досліджує Дніпропетровськ
Олена (анонімно) ↓
ШенГенська віза: кілька порад, як вберегти свої нерви та вільний час
hex (анонімно) ↓
Степан слухає море, або Новий пам'ятник Бандері
Давиденко Тетяна ↓
Коротко про головне, або Стьопа таки радить відвідати Дрогобич
Роман (анонімно) ↓
Коротко про головне, або Стьопа таки радить відвідати Дрогобич
Давиденко Тетяна ↓
Коротко про головне, або Стьопа таки радить відвідати Дрогобич
promonaut ↓
Коротко про головне, або Стьопа таки радить відвідати Дрогобич
Анонім ↓
Львів. Площа Ринок у різних ракурсах
Олег (анонімно) ↓
Польща: традиції vs сучасність
Гольберівська церква – неофіційна назва. Насправді, вона називається церквою Трьох Святителів, а «Гольберівською» її називають тому, що гроші на її будівництво дала відома в Харкові сім'я Гольбергів. Храм будувався з 1906 по 1914 роки. Проект розробив архітектор М.І.Ловцов, керував будівництвом В.Н.Покровський (якому, також, належить іконостас храму).
Храм знаходиться в районі Харкова, який історично називають Заїківкою (знаходиться за Цирком), на перехресті вул. Греківської і 1-ї Кінної Армії.
Про столицю Росії йшлося і йдеться, мабуть, навіть забагато. У цьому різноголоссі важко знайти справді цікавого співрозмовника, проте нам усе ж вдалося. Олексій Анастасьєв — заступник головного редактора журналу «Вокруг света», корінний москвич, сибіряк за батьківською лінією та українець за материнською, професійний мандрівник, знавець багатьох місць на землі. Бесіда відбулася у нього вдома, на вулиці Гончарній, що з’явилася на місці Гончарної слободи, в Заяуззі, одному з найдавніших районів Москви.
11 липня, прохолодний суботній ранок. Привокзальна площа у Львові наповнюється людьми з наплічниками, котрих таксисти чомусь приймають за поляків, хоча вони є пасажирами київського експресу № 91.
Перше, що вразило у Відні, це велич та розкіш. Відень навіть порівнюють з величезним кремовим тортом. Голова йде обертом, коли потрапляєш в центр міста, від тої краси та величі навколишніх будинків, палаців, храмів, музеїв…