Ой, це був комент до попереднього запису :)
А піший маршрут таки складався з двох частин - від Червоного до Городківки, а потім від Городківки в напрямку до Андрушівки пройшли з половину і в Нехворощі сіли нарешті в попутку.
Насамперед дякую Вам, пане Дмитре! Зовсім-зовсім не дарма писали, і не втомлюся повторювати, що робите гарну справу!
До речі, зовсім не сподівалася, що прочитаєте цей репортаж - приємно :) а як на нього натрапили?
Щодо легенди - то прочитала її, здається, на сайті Червоного: може, й неправда, але на те ж вона й легенда - красиво і з претензією :)
А ноги - завжди напоготові! Тож чекаємо наступну книгу - і не одну.
Сама не підозрювала! Від того до загального захоплення додається ще одна емоція - мало того, що така краса, так ще й своя, рідна :)
Та гарно не те слово ;)
Дуже цікаво, дякую Марино, я якраз збиралась у ті краї, дякую за цікаву та корисну інформацію!!!!!!!!!!!
Не пошкодуєте!
Сподіваюся, з попутками краще складеться :)