— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
блоґ-запис(+),
вистава(+),
візуалка(+),
галерея(+),
Київ(+),
Львів(+),
лінк(+),
література(+),
музика(+),
новина(+),
репортаж(+),
стаття(+),
театральна рецензія(+),
Фестивалі(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
А тим часом Мамай сидів на високім кургані (чи териконі) і споглядав як над обрієм клубочились димові стовпи ТЕС. Його люлька давно згасла, а ноги заніміли та тільки чого це вартує перед скорботою приреченості світу цього.
Вистави не бачила, але подібні враження - від більшості бачених українських постановок. Це загальна проблема: навіть не традиційний, а банально законсервований театр, плюс таке викривлене, таке сентиментально-сопливе, таке кітчове бачення українського, шо просто риги беруть. А "Даруся" ж (терпіти не можу цю книжку) на ділі має більший потенціал. Взяти й увиразнити трохи цю її соложавість до гротеску, зробити усвідомлений кітч - і була би бомба.
А я з Бодьою згідний - всі фільми (і багато книжок і решта всього) - рабовласницьке лайно (де тобі кажуть - ти раб). Уже давно шукаю стрічку, де не буде ні краплини пропаганди і набір дій та слів (а найголовніше - ВИСНОВКІВ!) не буде обмеженим, все ніяк не можу знайти (а так взагалі може бути?).
ps: Марусі я не читав, але уже й так здогадуюсь. І на вистави не ходжу.
Та класна вистава класичного театру. Якщо вважати, що це була дипломна робота режисера, так взагалі геніально. Вони ж себе не називають модерним, авангардним театром, ні.
Режисура на рівні з Київським театром І. Франка.
А що до вишитих сорочок, українських пісень, та укр. мови, яку автор і тут, в Києві, може почути. побачити, то на сході України (вистава показувалась у кількох східних містах), де, звично, більшість і книжки не читала, це виглядало, як екзотика. Та й розповідь про прихід совєтів, тут сприймали трохи інакше.
До прикладу у Кривому Розі один глядач запитав у іншого, а хто такі ці "совєти" і той відповів, та це ж наші прийшли.
А паклюжити свої нам вчитись не треба, ми це добре вміємо.
Як на мене, достойна театральна робота. Звичайно, літературне першоджерело - то святе, але і режисреських знахідок не бракує. Усе не пригадаю, бо дивися достатньо давно, але, скажімо, рух акторів по сцені неначе "болванчиків", цигарковий дим, який наповнює залу у сцені допиту... до речі, не впевнений, що у режисера є радянська школа, він людина досить молода.
Допускаю, що для Києва, з можливістю бачити безліч різноманітних постановок, такий спектакль і "не вставляє". А для нашої провінції це дійсно виглядало вражаюче.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
А ви подивіться спочатку! Та поживіть трохи довше!
А потім УВИРАЗНИТЕ!
Бажаю успіху!