| Сестри Тельнюк: прощання із жовтою кульбабою |
|
|
У неділю, 6 квітня, сестри Тельнюк давали заключний концерт із туру «Жовта кульбаба». Це був восьмий за ліком київський концерт. Не зважаючи на кількість було прикро розставатись із цією програмою. Але вона залишиться зі слухачами у вигляді диску і вражень від концертів.
У будинку офіцерів була несподівана кількість молодих київських акторів, як то Ірма Вітовська («Молодий театр», серіал «Леся+Рома»), Павло Піскун (театр ім. І. Франка) та інші. Дуже приємно, що цим людям також небайдужа справжня музика і поезія. Взагалі, публіка відрізнялась різнобарвністю і різновіковістю. Усім було дуже важливо побачити те, що відбувалося на сцені, це читалось із виразів облич. А на сцені відбулося дещо містичне. У першій частині звучали пісні з попередніх альбомів. Дуже повільно розкачувалась публіка, але за три пісні почали звучати шалені оплески. Дуже камерно-ліричним вийшло перше відділення. Іноді складалось враження, що дівчата вирішили зачарувати усіх присутніх і вивести їх з рівноваги своїм співом і музикою. І їм це майже вдалося. Дуже швидко закінчилась перша частина.Після нетривалої перерви настала черга другої частини і «Жовтої кульбаби». Шалений і нестримний потік музики лився зі сцени. І тут уже публіка не стримувала себе у реакціях, усі пройнялися тими посланнями, які видавали Галя і Леся у своїх піснях. Виконавці не пожаліли ні себе, ні публіку. Не сиділося у зручних кріслах і хотілося пуститися у шалений танок, але щось невловиме стримувало від таких вчинків. По закінченні зала вибухнула оплесками і глядачі аплодували стоячи. Дівчат просто завалили квітами. І вони, звичайно ж, виконали класичний свій біс «Над нами небо!» ![]() Сьогодні ми попрощалися із «Жовтою кульбабою», що ж далі?
Чи не прикро вам розставатися із такою програмою?Галина Тельнюк: А ми з нею не розстаємось, ми слідкуватимемо за продажем (сміється) Леся Тельнюк: Це як дитина, яка виросла і стала зрілою. Ми відпускаємо її на волю, але залишаємо за собою контроль над нею. Яку публіку ви хотіли б бачити на своїх концертах? Галина Тельнюк: Ми раді будь-яким небайдужим людям на наших концертах. Нам важливо, щоб це були щирі і відкриті люди, бо ми віддаємо частину себе і хочеться мати щось натомість. У кінці вечора була афтограф-сессія у холі будинку офіцерів. Дякуємо Галі, Лесі, Олегові Путятіну, Романові Суржі, Іванові Небесному, Миколв Томасишину та Назарові Стригуну за чудовий вечір і прекрасну музику, яку вони дарують світові. Фото: Юлія Горобей Постійна адреса сторінки:
Only registered users can write comments. 1. 09-04-2008 14:13 Богдане, ну ти ж знаєш, що я жартома.))) Роботу над помилками я провів і надалі такого не повториться. 2. 08-04-2008 20:38 які вони все-таки гарні!!!!!! 3. 08-04-2008 19:49 Еммм, Андрію, я тобі вказав на одну помилку і не сказав, що мені НЕ сподобався звіт ![]() 4. 08-04-2008 16:01 Тихше... Його звати Богдан Логвиненко, а він--велика людина. 5. 08-04-2008 15:42 Так, хай редактор краще напише! ![]() 6. 08-04-2008 14:46 Дякую, Єжі. А от редакторові не дуже сподобалось. 7. 07-04-2008 17:49 Хороша стаття, Андрію. І чудовий концерт! |
|||
| < Попередня | Наступна > |
|---|










У неділю, 6 квітня, сестри Тельнюк давали заключний концерт із туру «Жовта кульбаба». Це був восьмий за ліком київський концерт. Не зважаючи на кількість було прикро розставатись із цією програмою. Але вона залишиться зі слухачами у вигляді диску і вражень від концертів.
А на сцені відбулося дещо містичне. У першій частині звучали пісні з попередніх альбомів. Дуже повільно розкачувалась публіка, але за три пісні почали звучати шалені оплески. Дуже камерно-ліричним вийшло перше відділення. Іноді складалось враження, що дівчата вирішили зачарувати усіх присутніх і вивести їх з рівноваги своїм співом і музикою. І їм це майже вдалося. Дуже швидко закінчилась перша частина.
Чи не прикро вам розставатися із такою програмою?



