«Jazz Bez» поєднав Львів, Люблін, Перемишль, Луцьк та Івано-Франківськ

текст-відео-фото

Другого дня Десятого міжнародного джазового фестивалю «Jazz Bez» концерт у Львові – як і переважна їх більшість цього року – відбувся у Філармонії. Виступали два колективи, гості з наших найближчих сусідів, Польщі та Росії. Два тріо. New Trio і Second Approach Trio.
Перший колектив, тріо в складі двох поляків (Mateusz Smoczyński – скрипка та Jan Smoczyński – клавішні) і росіянина (Ллександр Зінгер – перкусія), вже виступало у Львові цьогоріч на запрошення «Дзиґи» – на весняних «Флюгерах Львова». Того разу мені думалося що ця музика заслуговує явно на іншу обстановку, ніж може запропонувати дворик Ратуші – й ось вони нарешті виступили у Філармонії, і в мене з’явилася можливість прислухатися до їхньої музики уважніше.



Це джаз на межі з академізмом і нарцисизмом. Це скрипка зі звуковим процесором, фантастично м’якого і по-гітарному повного тембру, якою володіє віртуозний скрипаль. Це клавішник (він грав на органі Хаммонда років, здається, 80-х; до нього ж привіз якусь хитру колонку), якого можна рахувати за двох музикантів, бо він сам, крім гармонії, тримає ще й бас, причому кожною рукою він може вести окрему ритмічну лінію. Це ударник, який заповнює ті рештки музичного простору, які залишили для нього інші музиканти. Це м’яке, оксамитове, але разом з тим душевне і цупке. Вони можуть звучати як стандартні джазовики, електронні експериментатори-восьмидесятники, або як добра половина симфонічного оркестру. Вони захоплюються собою. Вони вимахуються не просто так, демонструючи вивчені прийоми, але дотепно вплітаючи їх в канву свого музичного наративу. Вони прекрасні. Вони самозакохані нарциси. Вони мають на це право.


Другий концерт почався з екстремальної логістики. Second Approach Trio, які мали виступати в другому відділенні, частково запізнилися. Піаніст Андрєй Разін і контрабасист Ігорь Іванушкін не встигли вчасно прилетіти з Москви через погодні умови. На щастя, їх вокалістка Татьяна Комова прибула до Львова раніше й була готова виступати. А тут і нагодився її давній колега, теж частий учасник Jazz Bez’у Юрій Яремчук, який грав з Тетяною багато років тому – вони навіть записали спільний альбом. Тож очікуючи на решту учасників групи, вони виступали удвох. Яремчук, звісно, на баритон-саксофоні, Тетяна на вокалі, ґонґу й трохи на роялі – для спец ефектів.

Музика Second Approach Trio ще віддалено якось нагадує джаз, про це згодом. А ось дует Яремчука і Комової на нього навіть не претендував. Радше (знущаючись над словами і музичною класифікацією) це можна було назвати ритуально-ембіентовим нью-ейджем: мінімум звуків, максимум змісту в кожному – цілком на противагу до попереднього колективу – віддалений нерозбірливий спів Тетяни, звукові «спецефекти» з саксофону і роялю, ґонґ, священний інструмент, і ритуальне дійство на сцені. Останнє, звісно, виходило ненавмисно, але музика сприяла гіперсеміозису, себто, пошуку сенсів там, де їх не закладалося.



Хвилин за 40 приїхали музиканти Second Approach Trio. І тут почалася справжня феєрія. Приджазоване фрік-шоу-вар’єте, авангард-експресіоністична оперета. Вокал, який свариться з фортепіано на фоні бездушного контрабасу. Істеричні романси без слів. Дикі танці басу фоні вокальних етюдів під знервоване фортепіано. Арлекіни на арені. Музично-душевна хвороба свідомості, в який змішалися Шнітке й Ол Джероу. Джаз? Хіба в моменти ілюзорного просвітлення і полегшення. І при цьому ніяких дисонансів! Гармонія понад усе!

Джем-сейшн на «Вірменці» видався відносно спокійним. Лабало ще одне тріо, джазклубівське (Юрко Середін – клавіші). До них на одний стандарт приєднався Ігор Іванушкін з Second Approach з бас-гітарою та Mateusz Smoczyński зі скрипкою. Відіграли правильно, технічно, місцями навіть цікаво, але нічого особливо нестандартного на джемі не прозвучало – і музиканти були добряче потомлені, та й публіки в «Квартирі 35» до півночі залишилося обмаль. Мабуть, пороз’їжджалися на останніх маршрутках, щоби добре виспатися перед недільним концертом польських колективів «Karolak Quartet» і «Old Rzech Jazz Band».

Хто сказав «досить джазу»? Все тільки починається!
 
3 грудня до джазового марафону приєдналися Івано-Франківськ, Луцьк та Люблін.

У Станіславові «Jazz Bez» розпочинається ще з обіду переглядом кращих кінострічок про джаз. Відкривав фестиваль фільм «Round Midnight» французького режисера Бертрана Таверньє. Символічно, що у перший день франківського фестивалю виступав гурт «Пєрвоє Солнце». Після карпатського джаз-року місцевого гурту «Арт-Престиж» спокійна музика росіян звучала піднесено і врочисто. Святкування відкриття закінчилось темної ночі у кафе «Чікаго» зімпровізованим дуетом саксофоніста Олексія Качанова та співачки Зоряни Рось.

Фотограф «станіславського джазбезу» Едуард Скрипник про концерт: «не все до нашого файного міста приїздять музиканти такого рівня. А ті хто вже був на першому концерті тепло відреагували на творчість «Первого солнца», і не відпускали музикантів, так що тим довелося грати на біс».

Дорога від Перемишля до Луцька завдяки погоді перетворилася у ковзанярський каток протяжністю км. Через те польські гурти «Karolak Quartet» та«Old Rzech Jazz Band» запізнились на перше відділення концерту. Удар на себе прийняли місцеві «Luchesk Band», які відігравши перший відділ, ще джемували з організаторами фестивалю Олегом Баковським та Кшиштофом Савіцьким. А потім польські музики приїхали і вшкварили правдивого хрестоматійного джазу.

У Любліні погода теж вносила корективи затримуючи концерт на пів-години, проте всупереч снігу і дощу на концерт доволі складної для сприйняття імпровізаційної музики зібрався переповнений зал. Ще б пак, Петер Брьотцман таки легенда фрі-джазу, а в Любліні багато естетів із витонченим смаком.

Перемишльська публіка теж має свою специфіку. Вона слухала і тернопільських «Д.Край» і львівських «Litvinyuk Acoustiс Jazz» спокійно і, здавалося б незворушно, а потім довго не пускала зі сцени викликаючи на біс.

Механізм «ДжазБезу» запустився як величезна музична «катеринка» і джазові звуки лунають у різних містах для людей, що не знають одне одного. Проте ще тиждень цих людей поєднуватиме спільна енергія доброго настрою.