Іронічний та сюрреальний живопис Світлани Кондратенко

теґи: Живопис, музей, Світлана Кондратенко, виставка, графіка, сучасне мистецтво, сюрреалізм
Початок: 20.01.2011
Закінчення: 18.02.2011
Місце: Музей сучасного мистецтва України
Адреса: Київ, вул.Глибочицька, 17
Предмет події: виставка Кількість відвідувачів: 0

Наполеон, Ленін, Брежнєв та інші, не менш одіозні історичні постаті різних часів крізь призму тонкої іронії; бестіарій підсвідомого, архаїчна символіка та сучасна міфологія у малярських серіях київської художниці Світлани Кондратенко відкриють оновлену виставкову залу Музею сучасного мистецтва України (м.Київ, вул.Глибочицька, 17).

Понад 60 творів живопису й графіки буде представлено публіці з 21  січня до 18 лютого 2011 року у рамках персональної виставки художниці.

Це перша масштабна презентація творчості авторки: композиції із ранніх циклів, зокрема «Історія в застіллях», а також найновіші роботи, написані у 2009-2011 роках, тому більшість із них глядачі побачать уперше.

За словами мистецтвознавця та куратора виставки Мар’яни Мусій, «Творчість Світлани Кондратенко розмаїта візуально і цілісна концептуально, виявляє яскравий експериментальний потенціал художниці, реалізований у тонкій постмодерній грі. Виставка демонструє несподівано розбіжні вияви творчої індивідуальності художниці.

У серії «Історія в застіллях» реанімує жанр «історичної картини», іронізуючи над офіційним, шаблонним сприйняттям політичних діячів різних часів – таке собі локальне «розвінчання культу особи», де «вожді народів» перетворюються на майже анімаційних персонажів, на ерзац-самих-себе.

В останніх циклах із виразною ретро-естетикою та потужною еротичною домінантою – іронічне, майже шаржоване оголення захованих у підсвідомості жадань і потаємних фантазій. Сюрреальні композиції апелюють до ірраціонального начала, колективного несвідомого – на межі сновидіння та занурення в до-історичний стан свідомості.

В нашаруваннях смислів, в сплетенні їх інтерпретацій глядачеві неважко загубитися. Однак, слід пам’ятати, що це гра за вільними правилами, до якої можна приєднатися, або ні – у творах відчутна іманентна присутність художниці, яка, на зразок лиса – одного із своїх улюблених персонажів, хитро посміхається й, прижмуривши око, спостерігає за нами:

«А у вас, панове, як із почуттям гумору?».

 
Я був там