Забуте свято на «Мамаєвій Слободі»

теґи: Бабське свято, Колодій, Костянтин Олійник, Мамаєва Слобода, Масниця, Народні гуляння, народні звичаї, свято
Початок: 13.02.2010
Закінчення: 14.02.2010
Місце: Скансен "Мамаєва Слобода"
Адреса: вул. Михайла Донця 2, м. Київ
Предмет події: Народні гуляння Кількість відвідувачів: 1

 

1212073124_Pasha_08_2813 та 14 лютого в скансені «Мамаєва Слобода», поблизу метро «Шулявська» в Києві, святкуватимуть «бабське свято» Колодій.

Непошлюбленим дівчатам та хлопцям в’язатимуть до руки Колодку, кататимуть саньми та частуватимуть варениками з наливкою.

 – В понеділок Колодка «народилася», у вівторок «хрестилася», середа – «похрестини», в четвер – «помирала», в п’ятницю її «хоронили», а в суботу «оплакували».  – Розповідає Костянтин Олійник, 47 років, директор скансену «Мамаєва Слобода». – З понеділка наші жінки збиралися в шинку, пили могрич і «повивали» Колодку. Так вона «народжувалася». Потім ходили по обійстям батьків які не пошлюбили цього року своїх дітей і в’язали Колодку їм до ноги. Щоб зняли, потрібно було викупитися у шинку. Навіть коли болото у лютому було і когось зустрічали посеред села, всеодно тягли на санках до шинка. Цей тиждень іще називають Бабським святом або просто Бабським. Усі чоловіки цілий тиждень слухняно виконують те, що їм кажуть жінки. Бо ж насправді кожен козак є підкаблучником.

 Це останній тиждень, коли можна було святкувати весілля. Природньо, вже ніхто весілля не святкував. Починався новий цикл так званих залицянь, любощів. Молоді люди шукали собі пари. Тільки дівчата прив’язували парубкам Колодку не до ноги, як батькам, а до лівої руки. Відкуповувалися так само в шинку. Ставилося всім могрич, замовлялося троїсті музики, співалося рожаничних пісень. Їли вареники звісно.

 Вареник нагадує молодий місяць і жіноче лоно.  Місяць це символ жіночої незайманості. Вареники не їли на будень, це була ритуальна їжа, як узвар чи кутя.

 Костянтин Олійник робить пузу, поправляє добротного оселедця в себе на голові.

 – Недавно на одному російському сайті прочитав,  що в Малоросії дєлалі варєнікі. Варєнікі –    ета такіє бальшиє пірагі с творагам, только малєнькіє как пєльмєні наши. Тобто вони до цього часу не уявляють що таке вареник. Бо наше свято нічого спільного з російською Масляницею немає. Російський варіант свята «с блінамі», «штурмамі кріпастєй», «к тьощі на бліни» з’явився в Україні за правління Брєжнєва. Великі індустріальні центри були заселені людьми з півночі Уралу. Природньо, що вони хотіли бачити тут частину своєї батьківщини –Рассії. Відродження російських традицій вважалось прекрасним явищем. В Києві ця красота з’явилася на початку 1980-х, у Голосіївському парку робили оці блін… млинці, наливали горілку.

 На «Мамаєвій Слободі» народні гуляння на Колодія проводитимуть вперше. Вареники варитимуть у великих 120-ти літрових казанах на відкритому вогні. Усім дівчатам і парубкам, що прийдуть на свято без каблучки в’язатимуть Колодку. Везтимуть саньми до шинка де вони будуть її викуповувати. Потім будуть музики і танці аж до третіх півнів.

 – Вареників скільки збираєтеся наробити?

 – Пригадуєте в Гоголя в повісті «Вій», коли Хому Брута піймали козаки і посадили, щоб він панночку відспівував. Хома вирішив підлизатися й запитав: А скажіть но панове козаки, якщо цю мажу козацьку завантажить залізом, щоб зрушити її з місця скільки тре пар волів? А козаки йому статечно відповіли: Достаточноє колічєство.

 

На події були

Всі
Я був там