Сергій Швидкий: «Соломея» за Оскаром Вайлдом

24 та 25 вересня о 19:00 пройдуть прем'єрні покази вистави С.Швидкого «Соломея» за О.Вайлдом

Відомий український хореограф Сергій Швидкий, який певний час працював у Канаді, презентує новий проект, що здійснюється спільно із Національним центром театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Власну інтерпретацію трагедії «Соломея» Оскар Вайлда Сергій Швидкий назвав «Яка прекрасна царівна Соломея сьогодні ввечері» . Вистава відбудеться 24 і 25 вересня на сцені Центру імені Леся Курбаса.

 Історія написання «Соломеї» від самого початку драматична. Оскар Вайлд написав її у 1891 році, коли знаходився в ув’язненні. Крім того, ця одноактна трагедія була написана французькою. Таким був результат розпачу автора, який, зважаючи на свою скандальну репутацію, навіть не сподівався, що її в змозі сприйняти англійці. Лише через деякий час він все ж переклав свій твір англійською.

Сюжет трагедії класичний. В основу покладено історію Соломеї, взяту із Нового Завіту – прийомна дочка тетрарха Ірода Антипи звабила Ірода виконанням танцю семи покривал, вимагаючи у винагороду голову пророка Іоанна Хрестителя (Іоханаана) на срібній тарелі.  

Переосмисливши євангельський сюжет, О. Вайлд наділив Соломею любов’ю до пророка. Вона стверджує: «Я знаю, ти покохав би мене, тому що таїна Любові більша, аніж Таїна смерті. Тільки на Любов треба дивитись».  

Сама ж Соломея прагне не стільки влади, скільки бажання доторкнутися до Краси, оскільки: «… обраний – той, хто в прекрасному бачить лише одне: Красу».  

Вже понад століття як немає самого автора, проте образи, створені ним живуть, знаходячи нових палких прихильників і сьогодні.  

Хореограф Сергій Швидкий створив свою «Соломею»: виставу-факт, виставу-гру, виставу-образ, виставу-символ. В ній – дивовижне поєднання пластики й слова, кохання та пристрасті, краси і життєвої правди. «Маска правдивіша, аніж обличчя», – вважав О. Вайлд. Слідуючи цьому тверженню, спеціально для вистави Сергій Швидкий власноруч виготовив маску із перлів, взявши на озброєння слова свого духовного наставника Сергія Параджанова: «Якщо хочеш зробити добре, зроби все сам».  

У виставі триває діалог через вічність, звучить мова символів, вирують пристрасті, які більші за таїну смерті.