«Ілюзія страху»: ігри розуму по-турчинівськи

«Ілюзія страху» - фільм, котрий цьогоріч заявлений як претендент від України на премію «Оскар» у категорії «Найкращий іноземний фільм». Режисером психологічного трилеру виступив Олександр Кірієнко («Помаранчеве небо», «Інді»).

Попри те, що кіно українського виробництва, у фільмі зіграло російське акторське сузір'я. Із українських акторів - Давид Бабаєв, Олексій Горбунов, Віктор Сарайкін. Саундтрек до стрічки написав грузинський композитор Звіад Болквадзе.

Перша несподіванка у фільмі - це неочікуваний високий технічний рівень. Глядач, який звик до того, що «в Україні кіно немає», а все, що російською мовою, сприймає за російське, навряд чи задумався над тим, що фільм таки вітчизняного виробництва. Виходить, що справа не в обмежених технічних можливостях вітчизняної кіноіндустрії, а все-таки в україномовності. Фінансувати таке кіно просто невигідно.

Акторський склад, безумовно, не розчарував. Визнані зірки російського кіно змогли заманити публіку в кінотеатри. Недарма ж на фільм витрачено 2,5 мільйони доларів.

Друга несподіванка - це історична лінія. Прекрасна операторська робота, чудові костюми. Соломон постає не звичним нам прикладом мудрості і спокою, а розгубленою і простою смертною людиною, відтак - сходить з п'єдесталу ідола і стає ближчим до людей.

Основною ж сюжетною лінією у фільмі є життя «нового руского», тобто, перепрошую, українця. Однак читач, тобто глядач, навряд чи побачив би в головному героєві українця, якби не знав, що фільм знятий за книгою Олександра Турчинова.

Отже, поживає й добра наживає такий собі бізнесмен на прізвище Короб. І все, здавалося б, у нього прекрасно, аж поки одного зимового дня йому не заламують руки і не кидають до в'язниці.

А далі все за схемою: катування, зізнання, зітхання і помста. Куплені правоохоронці довго вимахують йому перед носом документами, які Короб мусить підписати, відмовившись від права власності на проект (будівництво бізнес-центру в центрі міста). Короб не може збагнути, хто зазіхає на його дітище і хоче зіпсувати йому життя. Але, щойно підписує всі необхідні папери і виходить на волю, починає карати усіх, хто є в його оточенні. Карати безжально.

Таки не все просто у хитромудрій загадці пана Турчинова. Після в'язниці у житті Короба починають відбуватися дивні речі. Ігри розуму Короба призводять до того, що він перестає усвідомлювати, де реальність. Усе, чим жив він раніше, втратило для нього сенс і єдине, що він намагається збагнути - це ЯКОЇ помилки припустився у житті, що воно так нещадно його вдарило.

Чи зможе Короб виплутатися з ілюзорного полону і чи віднайде тонку грань між реальністю та маренням, між істиною та хибою - головна інтрига фільму. І чи збагне Короб, врешті-решт, соломонівську істину - епілог в однойменній книзі, що «блаженний той, хто пізнав мудрість і та людина, яка віднайшла розум»?

Слід зазначити, що книга Турчинова читається легко і невимушено, чого не скажеш про фільм. Сценарій Турчинов переписував п'ять разів, але фільм вийшов перевантажений. Дві сюжетні лінії тісно переплетені, однак виглядають вони як «фільм у фільмі» і ще більше заплутують глядача.

Після перегляду виникає відчуття, наче тебе вкотре обдурили і втягнули в чиїсь політичні ігри. Волею-неволею замислюєшся: «Невже не було кращого фільму, щоб представити Україну на «Оскар»?»