«Марлі і я»: історія про одного собаку
Режисер: Девід Франкель
Актори: Дженіфер Аністон, Оуен Вілсон
Студія: Twentieth Century Fox C.I.S.
Прем'єра: 9.03.2009
Цей фільм – історія про собаку. Звичайного й недосконалого. Проблемного, але вірного. Нескладний голлівудський фільм про чотирилапого улюбленця, його веселі й водночас набридливі для господарів витівки. Історія про те, як життя пса стає частиною нашого життя. Як він розважає й тішить цуциком, показує собачий гонор дорослим й помирає старим.
Сюжет фільму дуже простий. Журналіст Джон Гроган (Оуен Вілсон) одружується з журналісткою Дженіфер (Дженіфер Аністон). Вони починають нове життя у Флориді. Подружжя винаймає дім, в обох з’являється робота. Одним словом, життя налагоджується. Герої фільму вже не надто юні, тож настає час замислитися про повноцінну сім’ю – про народження дітей. Але діти? Джон жахається цієї думки, а от Дженіфер хочеться стати матір’ю. Щоб випробувати свою відповідальність й почуття обов’язку найкраще… завести собаку. Це також постійні турботи й виховання, хоч і не в таких масштабах, як із дитям.
Чотирилапим вихованцем Джона і Дженіфер стає довговухе цуценя лабрадора. Песик сам обирає собі ім’я Марлі, слухаючи по радіо пісню Боба Марлі. Тільки-но новий мешканець переступає поріг дому Гроганів, починаються веселі пригоди. Марлі – просто неадекватна тварина. Він нікого не слухається, ні на що не зважає, нічого не боїться. Окрім грози й грому – тоді він влаштовує мелодійні собачі концерти. Пес трощить все навколо, його виганяють із курсів навчання собак, а також з єдиного в місті собачого пляжу. Всі ці історії Джон згадує у своїй журналістській колонці – і рубрика, яку до того ніхто не читав, стає популярною й підвищує рейтинг газети. Дику домашню тварину Марлі люблять усі.
Що ж, тест на терпіння й любов Грогани пройшли. Настав час створювати справжню сім’ю. Отримавши дозвіл побачити цей світ, діти в Джона й Дженіфер народжуються й народжуються. Не встиг спертись на ніжки старший син, як на світ з’явився його менший брат. Не встигли Грогани промовити: «Більше ніяких дітей!», як вже тримали на руках «новеньку» – крихітну донечку.
Життя вирувало, й Марлі весь цей час був поряд: бавився з дітьми, допомагав їх пильнувати, як і колись, бешкетував й капостив. Він був членом великої родини, свідком її народження й росту, невід’ємною її частиною. Аж доки не настав час іти.
Років не спиниш – стукнуло 40 Джонові, підросли дітлахи, пес постарів. Одного дня він просто пішов помирати. Марлі заснув. Під своїм улюбленим деревом неподалік від дому. Він пішов, але залишив своїй родині дуже й дуже багато – пам’ять і любов.
Я не надто люблю дивитися голлівудські фільми. Але після перегляду «Марлі і я» сльози текли самі собою – одразу згадалася моя стара вівчарка, покійна вже 5 років. Прокинулась пам’ять і прокинулась любов. Так, в цьому фільмі нема глибокої філософії, там не підняті важливі суспільні проблеми, це не шедевр кіномистецтва. Це звичайна історія про звичайні сімейні будні й звичайного пса в них. І саме в звичайності її популярність. До того ж, фільм знятий за книгою-бестселером американського журналіста Джона Грогана, написаною на основі спогадів з його життя.
Цей фільм не тільки про пса. Це кіно про любов: людини до людини, людини до собаки, собаки до людей. В сучасному світі з його вовчими законами ринкової економіки ми дуже часто забуваємо про справжні людські почуття. Не тільки про кохання з яскравими пристрастями, ні. Про банальну щоденну любов, яка виявляється в буденності й проблемах, в терпінні й розумінні, ніжності й теплі. Інколи простий пересічний собака мусить нагадати нам, що наше призначення на цій землі як людини, як частинки Всесвіту, як частинки природи – це любов.
капець )), от у мене "...сльози текли самі собою...", коли читала рецензію ))
чудовий фільм для сімейного перегляду.. шкода, поїхали від нас на Чернігів друзі. це якраз-якраз ті фільми, на котрі ми збиралися вечорами, щоб переглянути з дітками ))
фільм чудовий для сімейного перегляду, це правда )))
я звикла бачити Вілсона у ролях всіляких йолопів, але тут він зіграв роль трохи іншого плану, дуже чітко й лагідно показав любов і прив"язаність до свого чотирилапого друга
хороша, добра рецензія. про Голівуд я б не зміг так написати. скажу лише що після "Бєлого Біма" всі фільми про собак відпочивають
ще був суперовий фільм "Друг":) але це трохи інший поворот "собачої теми")))
дякую )))
Щодо "Біма" не сперечаюся )))
Молодець!
На першій сторінці :)
В мене теж сльози з"явились як читала рецензію. Мій собачий друг пішов з життя минулого літа. Не знаю чи витримаю фільм...
Я б теж не змогла... Але з часом потроху усвідомлюєш неминучість того, що сталося, й радієш з того, що це взагалі було...
Приємна тепла рецензія :) Дякую.
Цікаво напевне писати рецензії на цікаві гарні фільми? ;)
Дякую Вам )))
Насправді цікаво писати на різні фільми. Але критикувати далеко не так приємно )))))
Дякую за хорошу рецензію, дійсно душевно написано, приємно читати...
Але, панове критики, панове спойлери:-)!
А може, хтось, крім вас, теж хоче це кіно подивитися.?!
Після цієї рецензії я точно вже не піду.
Навіщо? Я ж усе й так знаю!
Читаєш і пригадуєш анекдот про капосну білетерку, яка назло глядачам вистави каже: "Вбивця-старий слуга".
Рецензія має дати уявлення, зацікавити, передати враження, а не стисло викласти сценарій і вбити усю інтригу.
Пані Юліє, вибчате, що саме Ваша робота спонукала мене заговорити на цю тему.
Ольго, а скажіть будь ласка, для чого залишати інтригу у рецензії до фільму, котрий в самому своєму сценарії інтриги не передбачає? Є просто фільми, котрі переглядаєш не тому, що цікаво-нецікаво знаєш-не знаєш, а тому що в них має місце виховний момент і немає насилля. Тепер я в курсі, що саме це кіно можна показувати перед очі своїй подрузі, котра боїться жорстоких сцен, і діткам, котрих варто намагатися виховувати )) звісно ж, що сама для себе я б на таке відео в кінотеатр не пішла – незалежно від рецензії ))
Я думаю в даному контексті спойлерство неактуальне. Фільм не передбачає інтриги. А це рецензія, а не трейлер.
Мова про гарне душевне кіно. І людина намагається це пояснити.
Ну і до слова: я би взагалі Вам радив у кіно не ходити :)... особливо якщо сенс кіна у Вас в тому, щоб щось не знати.
Дивна позиція... Для мене теж завжди важливо не знати сюжет. Яким би супер пупер накручено артхаузно елітарним не був фільм. Чи там книжка. То чому тоді мені не треба в кіно ходити чи книжки дивитись? Поясни.
І щодо спойлерів я із Ольгою Івановою згодна. Вчора ми день боролись разом із автором, щоб не вбити для читачів фільм, який, на нашу спільну думку, зовсім не вартував перегляду. Ми перемогли О:)
А тут я вирішила, що і правда – ну настільки все передбачувано, що нема чого приховувати. Але бачу, що помилилась. Наступного разу буду акуратніша:)
Тому що фільм, книга, картина – це витвір мистецтва. А елементи сюжету – це незначна деталь. Можливо деталь каркасу, але не більше. Якщо ти знаєш як працює твій браузер, ти ж не перестанеш ним користуватись. Якщо ти знаєш хто намальований на картині – тобі не буде резону на неї не дивитись. Якщо відомо тематика наукової праці, то це тільки мотивує до її прочитання.
Ну і саме головне – ти ні на кого не наїжджаєш з цього приводу :)
Багато фільмів розраховано на те, що б в процесі розвитку сюжетної дії глядач був в шоці. Я практикував перегляд цікавих фільмів неодноразово. Хороше кіно бере далеко не цим. Я би сказав що це дешевий прийом зацікавити. Але він далекий він реальної оцінки мистецтва.
а ви би віднесли "Марлі" до категорії "хороше кіно"????????
Не знаю не бачив. Але несподівана смерть старого собаки напевне не те, заради чого його тре дивитись :)
на моє глибоке переконання, у справжньому витворі мистецтва немає незначних деталей:) тематика – одне, її обв"язково хочу знати. а чим закінчиться – ні в жисть! я тут може свою провину відчуваю ще тому, що таке кіно бай дефолт навіть не задумалась, чи дивитись))) а з іншого боку – мож, хто б чекав від цього фльма, що собака когось врятує, або переживав би – що от, діти з"являться – собаку покинуть.. а тепер все ясно.
ну і відсутність сюжету – це теж важлива деталь, яка тримає читача-глядача в напрузі. думаю, максимум що про це можна знати перед читанням-переглядом – наявність-відсутність сюжету, зав"язку, тему. суб"єктивні враження – цікавий-нецікавий, заплутаний-передбачуваний тощо припустимі, але нічо не дають – у когожного різний досвід, характер і бекграунд)
твоє "саме головне" мене вбило))) ну і Назарчику, захисник ти наш:)*
Ми спільно дійшли до тієї думки, і авторка теж, що спойлерству тут немає місця.
Плюс рецензія не гарантує не відкриття сюжетних поворотів. Чи я помиляюсь?
дякую за зауваження, врахую його в наступних рецензіях )))
Але щодо цього фільму – це дійсно не те кіно, де можна і треба лишати інтригу. Як написала Оринка, тут дидактизм на першому плані, а сюжет дуже банальний і не має важливого значення. Сюжет – лише засіб, а не мета.
:) Цей замріяний аватарчик наче говорить нам: "а мені всерівно" :))
Цей замріяний аватарчик говорить "я люблю помріяти" )))
насправді я нормально сприймаю будь-яку критику, хоча й не беру близько до серця
:) Я невдало підібрав фразу, але суть десь біля того :) Спокій та умиротворення ;)
чому ж не написати, що жодна сюжетна лінія в фільмі не допрацьована і не розвинена як слід, що дуже багато безсенсовних епізодів та ситуацій, котрі не мають сенсу, бо не дістають розвитку далі, що образи героїв пласкі та передбачувані настільки, що справжні люди такими не могли б бути, і що єдине що є хорошого в цьому фільмі – це товстий пес лабрадор, який бігає, скаче і дурачиться – і отак можна було б зняти просто півтори години нарізки пса, і було б краще. коли пес помер, я плакала і думала – за що ж я, блять, віддала свої 40 грн? я отримала запухлі очі, соплі та жодної позитивної їдеї і жодного відкриття чи откровення...
Напиши – врятуй час і гроші тим, для кого недорозвинені сюжетні лінії і образи важливіші за сам факт наявності товстого пса-лабрабора;)
+1 :)
загалом, те що написано в цьому коментарі – це є і все, що варто казати про це кіно :( тому й не написала.
Мені дуже було б цікаво почути від Вас особисто, які останні (хронологічно) комерційні (недешеві) американські фільми мали доопрацьовану сюжетну лінію?
я не люблю писати про неякісні фільми. про погані ще можу, про неякісні – ні. це раз. два – "Марлі" це малобюджетне кіно, це очевидно мало би бути ;) Три – те, що більшість касових американських фільмів останнім часом є лайновими і розраховані на ідіотів – це привід змиритися і не говорити про це в кожному конкретному випадку?..
І чотири – я не так багато дивлюся сучасного американського кіна, на щастя. Бачила Ненароджений, Війна наречених, і Марлі. Все однаково лайнове, неякісне і розраховане на людей нерозумних, і що гірше – на людей неосвічених, котрим би хоч якось вбити час – а як, це вже не так і важливо.
http://www.kinopoisk.ru/level/1/film/279850/
сборы в мире $204 899 352
це малобюджетне кіно? :) звичайно можна сперечатись що таке "малобюджетне". Але якщо взяти рейтинги прокату – то воно там щонайменше по середині. Коли то кінопалаци малобюджетні фільми почали показвати? :)
ем. взагалі-то бюджетність фільма – це не скільки на ньому заробили, а скільки грошей на нього витратили :) я бачу, ви ніколи не мали справи професійно з кіном? то ж хочу перепитуйте в когось, перш ніж посперечатися про те, в чому не певні :)
Перше правило при дискусії – не приписуйте невєжество людині, якщо не знаєте її (бай мі).
На жаль я знайшов тільки одну цифру про бюджет і не був певен що вона не взята зі стелі, бо більше ніде не було. Ця цифра була 32,000,000 юсд. А от збір був багато де. І він доволі показниковий. Вердикт: бюджетна попса.
Це раз.
Два – то це все-таки малобюджетне кіно?
в масштабах голівуду – так.
:) а можна шкалу? щоб я зорієнтувався.
Ваші слова на жаль резонували з моїм питанням з приводу сюжетних ліній згаданих фільмів :) А я думав може хоч щось є... Я кіно мало дивлюсь думав шось порадите :)
Те шо така ситуація системна – то загалом не привід змиритись з кіном. Але якщо всі рецензії будуть їх обсирати, то наступить звичайний срач :) Бо по перше всі обсирати не будуть (за них буває і платять). А по друге і так негативу хватає. Люди які спробували того масла знають, яке те кіно і кому воно малюється.
Іншими словами – тут нема за що сперечатись. В авторки склалось певне враження від фільму, вона його виразила. Очевидно воно було теплим. Всі хто таке їсть і люблять теплі враження собі подивляться. А хто бачить по іншому може написати своє бачення, як зауважила Ольга-Марія :)
...ще додам. Мистецтво варто все-таки оцінювати за конструктив, а не негатив. Бо недоліки вони є всюди. І навіть на їх фони щось гарне і цікаве завжди радуватиме око. Це я веду до того, що якщо у фільмі є щось хороше, то ІМХО можна пробачити рецензору за пропущені негативні моменти.
Інше діло коли мова йде про деякого українця, який любить шукати тріски в чужих очах... як то кажуть.
по-перше, ви наразі робите те саме, що і "деякий українець", а по-друге – колись писала цілу статтю про те, що дописи на кшталт цього просто не можна називати рецензіює – так треба і писати – мої варження про кіно "Марлі і я", як шкільний твір. А колі уж йдуться про сюжет – до доведеться аналізувати і тему, і ідею (єжелі таковая прісутсвуєт), і сюжет та його елементи, і все інше.
А що я критикую, як деякий українець? :)
З приводу "рецензії" — можливо Ви маєте рацію. Але я журналістикою не займаюсь, тому це актуальне питання для модераторів. Адже справедливо називати речі своїми іменами.
до модераторів, значить?!))) ну чекай, наступною буде розробка багаторівневої структури "рецензія-майже рецензія-трохи рецензія трохи відгук- аргуиентований відгук-... і т.д. до повної справедливості))))
:) а у мене є права міняти теги :))
хочеш щоб було "фтопку", "автор мудак", "журналістів на мило" і так далі? :)
До речі таке ж право є у юзера коли він створює публікацію :) А те шо форма має відповідні поля не свідчить шо вона вже рецензія.
А прикинь дати можливість коментаторам робити теги. Є один ресурс з такою штукою....
мої коментарі )
:) Та що Ви. Я не думав навіть. Я сприймаю то як ділаог.
а про українця я згадав, тому що є в деяких українців така звичка шукати у всьому якісь недоліки, підкріплюючи свою мніму компетентність в питанні. Але в даному випадку Ваш перший коментар був трохи з іншого розряду. Я би сказав навіть конструктивний. Тому і у відповідь я не критикував, а поцікавився Вашими знаннями.
А то вже потім пішло поїхало! :)) Давайте жити дружно :)
Скажіть, а що Ви уявляєте під фразою "академічне задроцтво" і як Ви до цього відноситесь, якщо щось уявляєте?
я уявляю не надто обізнаних хамів, які не бачать в своєму житті місця для більшої обізнаності чи до здорової критичності, а тому таврують ці речі "академічним задроцтвом". вибачте, в мене більше немає часу підтримувати цю бесіду, я давно сказала все, що хотіла. власне – ще першим коментарем, якщо в вас виникли додаткові запитання – це ваші проблеми
:) я не хотів Вас ображати. Вибачте.
Просто запитав. А Ви, до речі, не відповіли :)
тут претензії не до автора, а до нас (із Назарком включно, тож хай терпить)))) варіант вибору відгук-рецензія не передбачено... людей, здатних написати грамотну рецензію, обмаль, і значно більш заможні видання, здається, обмежуються отакими відгуками, тільки присмаченими апломбом критика "я знаю як правильно до цього ставитись, а хто зі мною не згоден – той лох".
Я не згоден :)
В тегах (категорія) треба стирати "кінорецензія" :) І паліва не буде.
в мене взагалі ні до кого не було претензій, а тепер от є – до назарка: якщо я не можу висловитися про рецензію і про рецензований твір – то нащо кнопочка "коментувати"? щоби написати "ах я прослєзілся від цієї рецензії"? смішно :)
*колі уж йдеться про рецензію мало бути – думаю наперед ;)
Пані Бабкіна, порівнювати "Марлі" і "Війну наречених" я б не стала – це те саме, що порівнювати просто звичайних людей і всіляких дур гламурних за однією міркою. Якщо Ви маєте на меті сказати мені, що я пишу про "лайнові фільми", оскільки в мене лайновий смак – прошу казати прямо.
Єдине, чого Вам скажу: мені ця історія дуже нагадала мою собаку, тому викликала приємні враження. А Ви, мабуть, просто ніколи не були настільки прив"язані до тварини.
P.S. цікаво, чому ж Ви ходили на цей фільм, та ще й витратили цілих 40 гривень, якщо "лайнових" американських фільмів не любите?
я мала на меті сказати те, що сказала. якби хотіла сказати щось про ваш смак – то і сказала б прямо. смак ваш тут ні до чого, просто рецензія не має стосунку до фільму ніякого, написали б про свою собаку і про те, як її любили шолі. бо в фільмі жодна історія не прописана і не розкрита толком, в тому числі і історія любові до собаки, ага. те що ви написали про марлі і про війну наречених то взагалі ржач – бо я порівняла ФІЛЬМИ, а ви говорите про ГЕРОЇВ – січете різницю?.. А на Марлі я пішла саме тому, що анотацію писав хтось типу вас, і в ній, на превеликий жаль, не було чесно написано, що це буде лайновий фільм.
не збираюся вести з Вами дискусію – не люблю людей Вашого типу й спілкування з такими.
А на нові голівудсьі фільми завжди пишуть гарні анотації, більшість людей на них не зважає. Така обізнана з кіно людина, як Ви, мала б це знати.
біда в тому, що анотації однакові, а фільми – різні. більшість людей це, як правило, розуміє, але от бачу – не всі, на жаль. А не збираєтеся вести дискусію – сидіт тихонько і не зачіпайтеся ;) наснаги.
не буду нагадувати, хто кого зачіпає, але менше з тим, я людина неконфліктна
сидіти тихенько не збираюся, бо вчаться тільки методом проб і помилок, не подобається – не читайте, тут є повно інших авторів
і дякую Вам за піар )))
В пост призивається дух Богдана Логвиненка!
дуже треба?:)))
Дуже!
От скажи – це рецензія, чи твір-роздум?
яка на хуй різниця?!!! давайте взагалі назвемо жанри дописів "много літерок про кіно", "трошки літерок про книжку". що від цього зміниться?
ого, яка зла тьотя:)
Дух, скажи ще, у нас можна матюкатись?
а чо ніззя?:)
Нє, ну я просто подумав може запланірувати на 2012 рік якийсь модуль для цензури :)
:) Модератору буде більше роботи на виставляння жанру :) І менше часу на коментарі ;)
Я за свободу слова модераторам!
більше твір й спойлер прісуттствуєт:)
З поста отзивається дух Богдана Логвиненка!
Дякую всім за бурхливу реакцію!!! Мені приємно )))))
Насправді це була перша рецензія, чи то пак, відгук, після кількох років перерви з аналітичними жанрами. Тому я вирішила почати з чогось легкого й простого (як шкільний твір:))) Вже цікаво, якою буде Ваша реакція на наступну рецензію (надалі писатиму відгук, щоб не заклювали й не заплювали)?
Щиро всім дякую ще раз!
гарно. люблю срач)
ага, мені отаке коментування теж імпонує )))
Оххх)))
ги-ги-ги!
*зайшла і афігєла*
як тут все розгорнулося, ти ба!!! ))))
за ті кілька днів, що мене не було біля компа... ви стільки усього встигли цікавого!
Одна мелодрама і одна рецензія стали нагодою гарненнько подискутувати.
Я мала що відповісти пану Назарку на його поради і коментарі, але, мабуть, "нє судьба", не хочу знову все розбурхувати.
Дякую тим, хто гідно захистив мою точку зору.
Та і всім дякую, було весело читати!;-))))
Я його подивився! :) Хе. Твоя рецензія трохи навіть козлить це кіно :)
Але насправді воно доволі миле. І я би не сказав що в ньому нема глибокої філософії. Хоча все залежить від того що розуміти під глибокою філософією.
В цьому фільмі, на мою думку, дуже цікаво показана американська сім"я. По перше дітей у них не мало. По друге вони живуть на широку ногу на зп одного тата репортера/обозрєватєля (показані американські споживачі). По третє жінка віддаєтья материнству. По четверте – ця неймовірна тварюка.
Ще мені, як людині без тварин, незрозуміло як вони піддались на такий мазохізм з тим собакою :) Тобто для мене це була наочна демонстрація того що я не розумію.
Ось... не знаю що ще сказати. Словом тема собаки у сім"ї розкрита :)) Ну хоча б однієї ;)
Класно! :)
Нормальне кіно, я навіть плакала. А щоб з мене сьозу видавити, треба мене по-справжньому розчулити.
я не плакав :) можливо тому що паралельно грався і чатився.
а ще мені згадалось як дівчинку назвали хлопці "упс" :)))))))
А чому ти плакала?
чому-чому... розчулило, кажу ж )
Взагаліто він помер не під деревом. Його усипили тому що він гриз все що попало і вже не було шансів шо він виживе. Кіно треба дивитись уважніше!!!
П.С.Але фільм хороший, запав в душу
дякую :)