«Похмілля у Вегасі»: Похмілля було неймовірним!

На перший погляд «Похмілля у Вегасі» скидається на звичайного представника комедійного жанру, тобто з абсолютною відсутністю сюжету і усілякими приводами для жартів, які бувають як вдалими, так і не дуже. Але стрічка «Похмілля у Вегасі» не лише приємно здивувало, але і дозволило провести незабутньо веселі півтори години життя, а головне – після перегляду хочеться поринути в цю історію ще разочок.

Відразу слід зазначити, що «Похмілля у Вегасі» відноситься до тих комедій, які справно відповідають своєму віковому рейтингу, який у цього фільму – R. Тому з вульгарних сцен дивуватися особливо не варто. Що відрізняє цей фільм від інших представників жанру, так це якісний рівень навіть непристойних жартів. Посмішка з найперших хвилин не залишала, місцями переходячи в сміх, який важко стримати, та і власне, навіщо?

Трійка головних акторів – Бредлі Купер, Ед Хелмс і Зак Галіфіанакіс, на екрані продемонстрували відмінну гармонію, яку останнім часом важко зустріти. Кожен з них має позитивні риси, але Зак Галіфіанакіс – просто незрівнянний, хоча і був найстриманішим з цієї трійці. За розвитком сюжету, кожен з них повністю розкриє свій комедійний потенціал, а він у них більш, ніж багатий, – все завдяки забійному сценарію.

Режисер «Похмілля у Вегасі» Тодд Філіпс відмінно відчув енергетику фільму. Отже думаю, не лише акторів потрібно хвалити, хоч кастинг і був бездоганний. Також перед переглядом було відчуття, що Майк Тайсон буде зайвою ланкою, яка засвітиться у фільмі заради 15 секунд екранного часу. Але виявилось, що роль Тайсона була колоритною настільки, наскільки це було можливо в його випадку.

До комедій,  в цілому ставлення у мене упереджене, але «Похмілля у Вегасі» зробило приємний сюрприз. Важко після перегляду вгамувати в собі це тривожне море позитиву, що підштовхує переглянути фільм ще раз. І ще, спасибі творцям за кінцівку і титри, це одне з найприголомшливіших видовищ без спецефектів і каскадерів – лише актори і гумор, а більше нічого й не потрібно.