«Щасливі разом»: «Шведська сім'я» по-французьки

Фільм «Щасливі разом» демонстрували в рамках «Французької весни» у Львові». Нетрадиційне, як для українських смаків, кіно про незвичні стосунки двох пар, що в нашому стереотипному уявленні вкладаються в рамки поняття «шведської сім'ї». Фільм про непросту філософію сексу, про звичку і про почуття, які нікуди втиснути навіть в нинішньому наддемократичному щодо таких питань західному супільстві.

Були собі два французьких подружжя. Виховували дітей, кохалися, сварилися – просто жили. Випадково долі їхні перетнулися – і на тому перетині завмерли. Обидві пари з першої ж зустрічі зрозуміли, що відчувають сексуальний потяг до чужої «половинки». Вони пішли на гріховну дикість для будь-якої консервативної сім'ї – дозволили собі й один одному взаємну зраду. Кожен з них впивався новими стосунками, такими не схожими на власні, звичні й далеко не у всьому ідеальні. Що більше вони проводили часу з новими-чужими пасіями, то більше усвідомлювали – зараз кожен з них почувається значно щасливішим, аніж раніше. В гру, що мала би бути лише сексуальною, вступили почуття – те, чого допускати не можна, і те, чого уникнути майже неможливо. І з'явились питання «А що, якби ми першими зустрілись з тобою, а не з ним?»

А тоді почалися ревнощі одних і закоханість в інших. Дедалі більше загострювалось одне, в геометричній прогресії збільшувалось інше. В забавку мимоволі вплутались діти – настав час щось змінювати. Все, на що можуть наважитися начебто цілком щасливі подружжя – це повернутися до колишнього моногамного життя. І більше ніколи не бачитися з іншими своїми «половинками».

В фільмі багато сексу. Власне, секс в ньому є одним з головних засобів демонстрації почуттів, відчуттів, світогляду. Але не найголовнішим. Поміж всього іншого на поверхню проступає обов'язок. І ще, мабуть, любов. Любов до людей, що були поряд багато років, й яких не викреслиш зі свого життя ніякими способами.

«Щасливі разом» намагаються поставити в центр складну проблему людської натури, прослідкувати заплутаний клубок жаги, почуттів і тверезого глузду. Але розв'язати проблему фільм не береться – хтозна, чи можливо її вирішити взагалі? Єдине, що лишається після фільму – це співчутлива неосудливість. Адже кожен шукає власні шляхи до щастя й кожен збиває в кров власні ноги до гострих каменів на цих шляхах.