Шерлок, він же Голмс, він же Детектив

теґи: Гай Річі, Роберт Дауні Молодший, Шерлок Голмс, блокбастер
Назва фільму: Шерлок Голмс
Режисер: Гай Річі
Актори: Джуд Лоу, Едді Марсен, Марк Стронг, Роберт Дауні Молодший
Студія: Warner Bros.
Прем'єра: 6.01.2010

Шерлок ГолмсЩось на «Сумно» новий Шерлок – якась табуйована тема. Принаймні я не побачила жодного адекватного запису чи анонсу про це кіно тут. Якщо помиляюся – киньте лінк. А якщо ні – то певно нас усіх мучить якесь маленьке, приховане, глибоко дитяче сумління: визнати, що Шерлок Гая Річі хоч чогось вартий – це зрадити своїм радянським (ага) ідеалам – малохольному інтелігентному дядечку, який скоріше є совковим стереотипом про британську гречність, ніж детективом №1 – тим, з якого потім взялися ці мильнооперні доктори хауси і лайтмани.

Шерлок Гая Річі – це гіпотеза про те, яким міг бути цей детектив поза текстом доктора Уотсона. Сам герой Уотсона – це ще одне кіноприпущення Річі про справжню постать військового лікаря у відставці.

Шерлок ГолмсРічі збирає по крихтам з літературної мішури Артура Конан Дойла героїв, в яких сам може повірити. А в яких героїв може повірити людина ХХІ століття, мешканець Лондона, режисер зі стажем, за плечима якого «Карти, гроші, два стволи», «Спиздили» і «Рок-н-рольник»? Така людина може повірити в навіжених, спонтанних, напівдиких мужланів, які, менше з тим, успішно тримають життя за яйця.

В який Лондон може повірити така людина? Лише в столицю старіючої, але ще амбітної імперії, яка кишить людьми, можливостями і пригодами. Та аж ніяк не в місто дясятка парочок на прогулянці, які при зустрічі одне з одним нещиро піднімають капелюхи, трохи згинаючи тулуб.

Так, це кіно переповнене голівудськими чудесами – героїв не беруть ані кулі, ані палаючі порохові діжки, ані кулаки чи навіть молоти. Нічого їх не бере, адже щоб ви додивились до кінця, герой має дожити хоча б до фінальної думки-висновку про справжнього злочинця. Навіть більше – до потенційної можливості знімати продовження. Річі навіть в найменших деталях дотримується цієї голівудської традиції – падіння з висоти, миттєве зцілення від поранень і навіть пов'язка вже в наступному кадрі дивовижним чином зникає з покаліченої руки.

Шерлок ГолмсСкажу чесно – я на майже дві години із задоволення віддала всю свою увагу на поталу цьому кіно. Як сумлінний глядач, я розчинилася в цих захоплюючих стильних картинках і повірила, що всі вони – про правильний Лондон (а не про Нью-Йорк, де, як кажуть знатоки, і знімалась основна непавільйонна частина фільму), про правильного Шерлока – генія дедуктивного методу і пожиттєвого невдаху-соціопата, про правильного Уотсона, в якого нарешті можна закохатись, бо він нарешті постав сильним і сміливим відчайдухом.

І буду рада почитати розгромну рецензію. Навіть з нетерпінням чекаю на неї.