Де були? Були на Балі або Стьопа в племені Мавп

Одного дня ти сідаєш на літак…, нє, не так, одного дня твої дівчата сідають на три літаки і ви дістаєтесь Індонезії. Звісно не на три одночасно. Спочатку на літак до Стамбула, ой, з перевтоми замислився, як же оце може писатись слово «Стамбул» (нам у залізному птаху видавали полуди на очі, типу щоб краще спати, шкарпетки і зубну щітку з пастою – це вже, щоб краще велося. Брешу, підслухав у людей, сам летів у багажному відсіку, 25 годин, це ще не враховуючи часу між рейсами, мо треба подати скаргу щодо жорстокого ставлення до тварин). Потім до Сінгапуру, завжди забуваю цю назву, от і зараз дивився п’ять хвилин бездумно в монітор, мені чомусь здається, назва міста починається на К, і в голову лізе дурнуватий Копенгаген. Наступний крок Денпасар, як на мене, місто з прекрасною іспанською назвою, хоча чому іспанською, Індонезія була спочатку Голландською колонією. Іспанія тут не до кави. Назва «Сінгапур» перекладається як місто лева. Я вже одне таке місто знаю, там смачне печивко і кава, ну, якщо бути до кінця чесним, мені кави не давали. Там, у місті Лева (в моїй країні) є така одна вулиця, на яку хазяйка весь час заходить каву пити, не пам’ятаю її назви, вона ще будинком закінчується. Мо хтось з вас знає? Який я мішка, га? Ще в школі навіть не був, а вже знаю, що острів Балі обрисами схожий на карту Криму. Роздивився з літака. Та й на мапі.... Бачив я ту їхню Італію на карті – чобіт чоботом.

У нас тут в Індонезії таке відбувається. Не знаю, як хазяйка, а я вже свою валізку зібрав – хо додому. Дивні люди замешкали поруч, вони мене лякають. Я на пляж без дівчат ні-ні. Ну, але краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

Дядьку, не займайте мене.

Драконе, тікай, ще не пізно.

Вже, здається, пізно.

Мені б такі зуби і пазурі. Хазяйка каже: виросту – будуть.

День наступний. Віддаю ведмедя в хороші руки.

Я це після лісу мавп написав, думав якщо дупа вціліє, зроблю такий плакат, і у нас парком з ним погуляю. Сиджу я в наплічнику а тут мене мавпа як вхопить, ледь дівчата її впіймали і мене врятували. Плакат не зробив, але не розмовлятиму з ґавами декілька днів для профілактики. Я ж не Мауглі – звик до міста.

Мавпи могли б замешкати і в Україні, я бачив як вони картоплю їли.

Сьогодні 17 серпня, День Незалежності Індонезії (наш, як пам’ятаєте, також у серпні, тільки 24) тому на острові скрізь чомусь багато польських прапорів, а, збагнув, фани просто схожі. Така самісінька історія була з російським прапором, коли росіяни на човнах приплили в Голландію і побачили скрізь своє знамено, поміркували, збагнули і своє перевернули. Таки потрохи перетворююсь на поета, так на мене Індійський океан впливає. Як то кажуть по краплині вичавлюю з себе ведмедя. Перевернули, значить, свій прапор догори ногами, щоб усі боялись, щоб не насміхались.

Треба підготуватись до школи і передивитись у якому році Японія надала Індонезії незалежність. Точно знаю, Сінгапур якийсь європейський дядько заснував, який саме, ще не знаю, в Сінгапурі були тільки в аеропорту, мо вже дорогою додому що там до чого перевіримо. І хоч як погано я знаю англійську, білі плями в освіті таки заповню, поспитаю людей. Як то кажуть «язик до Києва доведе».

От тільки мені шкода, що не побачу наш День Незалежності, я його дуже люблю, бо тоді, як каже тьотя Валя Романенко, можна вигуляти свою вишиванку. І дійсно, мене вдягають у маленьку вишивану сорочку, і я гуляю своїм містом, яке в цей день прикрашають прапорцями.

Яка краса ця рисова тераса.

Краєвид на Кінтамані. Там живуть кавові лисички (це я їх так називаю). Вони смокчуть кавові зерна, ковтають їх, потім зернятка з лайна вибирають (це вже робота для людей) і така кава в десять разів дорожче звичайної. А зафільмувати ми їх не змогли, бо лувак (так звати направду цих тварин) працює тільки ночами, вдень спить. Я надумав і собі тут на півставки влаштуватись, вдень риб лякати, а вночі каву смоктати, скуштував – всю дорогу додому плювався. А потім ще уявив, як у моєму лайні будуть копирсатися, брррррррр, це не для мене робота.

Це, коли я Кіану Рівза виглядав, пам’ятаєте?

А ви знали, що Індонезія найбільша мусульманська країна в світі? Тут на півночі діє Шаріат. Я не хочу отримати двадцять ударів палицями по п’ятах, тому до місцевих дівчат не залицяюся.

Голова в людей зручно сконструйована, можна важке переносити.

Шахи, як і великий теніс – це добре.

Зверніть увагу на мармизу дядька, який експлуатує тварин.

І на джунглі транснаціональні корпорації лапи наклали.

Уряяяяяяяя, перший котик на острові. Ви не любите котів? Ви просто не вмієте їх готувати.

Таке тут на вулицях робиться, люди скрізь розкидані. Просто тобі пекельний пасьянс.

To be continued.  

P.S. Стьопі допомагала модель агентства «L-Milano» Сень Тетяна.

PP.SS. В мавпячому лісі жоден ведмідь не постраждав, Стьопка відбувся легким переляком.

Пекельний пасьянс

  

Тепер я знаю для чого людям голова

  

To be continued

  

Сторінки: 41234
← Ctrl