Панк з вулиці Вірменської
Роботи із проекту «Його сни» відомого львівського фотохудожника Юрка Дячишина цілий місяць провисіли у галереї мистецького об’єднання «Дзиґа». Матеріал збирався кілька років. Центральним персонажем фотоінсталяцій є волоцюга, хоча із житлом. Завдяки такій незвичній авторській ідеї виставка зумовила чималий інтерес у відвідувачів. Для пересічної людини це неабияка атракція – поглянути на життя безхатька за склом, так би мовити, з безпечної відстані.
Що цікаво, кожен з нас міг десятки разів проходити повз цього бідолаху, сприймаючи його самого і обставини, в яких він існує, як належне. Виставка оголює те, що ми зазвичай через свою байдужість не помічаємо. Сила цієї експозиції, як не дивно, у дзеркалі, вправно замаскованому між світлин. Воно застає тебе зненацька, коли ти, ні про що не здогадуючись, безпечно розглядаєш чужу долю. Якась мить і ти уже вдивляєшся у власне відображення. А в голові лиш одне – будь-хто з нас може опинитися на його місці.
«Класний чувак», – доводилося найчастіше чути від відвідувачів. А той «класний чувак» вештається десь поруч, он де, на сусідній вуличці. Пригостіть його цигаркою, не залишайтесь осторонь.
Проект «Його сни», 2004 – 2010 рр. – це історія із життя (тривалістю шість років) одного чоловіка, мешканця вулиці Вірменської в самому центрі Львова очима Юрія Дячишина.
Його звати Андрій. Йому 43 роки. Він живе із 70 – річною Ганею, яку називає своєю жінкою. Він по-дитячому наївний та щирий, цілком безпечний для суспільства, проте повністю ним відкинутий. В ньому можна побачити всі людські чесноти та велич, страхи і гріхи, страждання і муки, мрії та сни, його сни.
Таньок – молодець. Я на виставці була – вона супер
Дякую! Приємно таке читати. :)
І як це Ти всюди встигаєш? ;)
А я як "Дзига" – тримається, бо крутиться :), я от ще в Бережанах була :)http://sumno.com/gallery/vesna-i-svitle-voskresinnya/
гарно і сумно...
Мені остання фотка особливо подобається
За цілий місяць не здогадався піти у Дзигу... :(
А я час-від-часу зазираю до культурного серця Львова – Дзиґи. :) Про виставку дізналася із світового павутиння, із розповідей Кауфмана на телебаченні (до речі, це він "обізвав" безпритульного ПАНКОМ :)), а також із численних афіш по всьому місту. Після такої інформаційної навали я просто не змогла цю подію проігнорувати. Та й Дячишина я частенько здибаю на вуличках. І як це так, що ми досі з ним не знайомі? :)))
вчора бачив цього дядька на вірменці...
ну я на виставці, нажаль, не була, але виглядає чувак цілком щасливим і у власній хаті він з нудьги помер би вже...
Гадаю у світі, який він собі спорудив, йому цілком комфортно. Хоча напевне мені не відомо.
Ця виставка тримає, не відпускає, спонукає принаймі переглядати ці фото
Цілком з вами згодна. :)