Прогулянка зимовими Карпатами
Це був мій перший зимовий похід в Карпати, просто захотілось забути всі проблеми та справи, і відпочити на природі. Байдуже, що зима, зате природа дуже гарна.
Почали ми свій маршрут від села Пасічна, Івано-Франківської області, не встигли приїхати, вдягнутись, приготуватись , як довелося дертися вгору. Сказати, що було важко, це нічого не сказати. В думках я проклинала себе, що не дав Бог розумі, і що навіщо я згодилась на таку авантюру. Було навіть важко дихати. Але потім, коли з висоти почали відкриватись гірські краєвиди, забулась втома, і дивно, але з’явились сили йти далі (тому що, якщо стояти на місці, стає холодно). Йшли ми години чотири, а по відчуттям, що всі дванадцять. Думали, що будемо ночувати в наметі, але нам пощастило, і ми знайшли чудову хатинку, яка самотньо стояла на узліссі і чекала саме на нас. Коли затопили буржуйку, всередині стало дуже тепло і приємно, особливо з чашкою чаю, шоколадкою, печенькою та веселою компанією.
Наступного дня падав сніг, настільки густий і лапатий, що ми вирішили другу ніч також ночувати в будиночку, погулявши перед тим чотири годинки на свіжому повітрі, дерлись нагору, спускались, котились, падали в снігу. А він усе йшов і йшов, місцями ми провалювались в сніг по пояс. Я ще ніколи в житті не бачила так багато снігу, всі дерева навкруги були вкриті білою ковдрою, як в казці. Особливо мені сподобалось спостерігати всю цю красу з вікна нашої теплої і затишної хатинки.
На третій день, коли потрібно було вертатись в цивілізацію, зовсім не хотілось цього робити. А погода була як на замовлення, яскраво світило сонце, скрізь росли лапаті білі ялинки, а небо було настільки блакитним та світлим, що здавалось, ось зараз можна підстрибнути і полетіти… Свіже морозне повітря приємно щипало за щічки, йти було легко і приємно. Здавалось що вертаєшся з казки в зовсім інший світ.
Фотограф: Андрей Литовкин
