Авантюрне хуліганство Максима Кідрука

Один із двійки головних героїв цієї книги, Макс (прошу не плутати з автором хуліганських оповідань Максимом Кідруком – будь-які збіги, як то кажуть, є випадковими), сформулював три правила, якими повинен керуватися ідеальний компаньйон. Так само і ми радимо прийняти три правила ідеального читача цієї книги. Правило перше: розімніть і налаштуйте на активний вжиток своє почуття гумору. Тим, хто не може абстрагуватися від надмірної серйозності, «Навіжених» ліпше не читати – навіщо псувати собі поважний настрій хихотінням чи відвертим реготом? Правило друге: приготуйтеся побувати в найекзотичніших закутках дивовижної країни. Тим, хто вирішить перевіряти за мапами та енциклопедіями, наскільки автор дотримується географічної та історичної правди, порадимо читати першу книгу Кідрука «Мексиканські хроніки» та не доскіпуватися – письменник має повне право приправити своє творіння як справдешньою істиною, так і найщирішою вигадкою. Правило третє: не судіть суворо ані методи, ані цілі новоспечених Остапа Бендера та Кіси Воробьянінова. Тих, хто великодумно запитає після прочитання: «А в чому ж мораль?» – запевняю: моралі нема і не буде, лише одна суцільна розвага і пригода. Але хто сказав, що це погано?

Отже, у Мексиці є чим зайнятися. Особливо, коли на пошуки пригод вирушають справжні спеціалісти цієї справи – барилкуватий Макс із непевним шахрайським минулим і Тьомик, обтяжений «шаманською здатністю притягувати неприємності». Компаньйони подалися до Мексики не просто так, а заробляти грубі гроші. Звісно, не власним потом та мозолями, а значно ефективнішими методами. Адже у напарників у запасі для старту бізнесу були гроші, які «капали» зі спадщини Тьомика, та ще й неабиякий український досвід Макса. Зокрема, він умів продавати чужу землю (а то й державні електростанції), дихлофос під виглядом дезодоранту для кіз, GPS-навігатори для овець та інші потрібні речі. А ще підробляти документи так, що навіть найкрутіші бандити не відрізняли підробок. Та найголовніше: ця парочка має неймовірну здатність з оптимізмом дивитися у майбутнє. Адже злети й падіння, які їм доведеться пережити у Мексиці, у пересічної людини можуть викликати зупинку серця. Ще б пак: бути власником іскристо-бронзового «Доджа Челенджера» і профукати його за просто так; мати у руках п’ять сотень тисяч песо й за мить утратити все до копійки; гостювати у найрозкішніших готелях і найзадрипаніших халупах; боротися з бандитами і прикордонниками; намагатися приборкати кота, слона і сотню мавп…

Задоволення від читання гарантоване: «Навіженим у Мексиці» притаманний авантюрний дух у найкращих традиціях Ільфа й Петрова.