Не бійтеся потрапити в країну Ніландію

Європейська традиція святочних історій поступово повертається в українську літературу. Цьогоріч увагу любителів різдвяних казок може привернути свіженька – до свят – «Країна Ніландія» львівської авторки Олени Мацьків. Це розкішно ілюстрована розважально-виховна книжка для дітей молодшого шкільного віку, за позірною простотою якої ховається розв’язання складного психологічного конфлікту та світоглядна проблематика. Разом із героями цієї різдвяної казки маленький читач потрапить до чарівної країни, переживе серйозне випробування, розкриє таємницю ніландців, а головне – дізнається, чому так важливо вміти говорити «ні» й бути готовим сказати «так».

Головний герой «Країни Ніландії» Юрасик, або ж Грубасик, як кличуть його однолітки, належить до тієї особливої породи хлопчиків, представники якої люблять добре попоїсти, не шанують зайвих рухів та однаково м’які що характером, що тілом. Юрасик – повільний мрійник, котрий може весь вечір провести за рахуванням власних кроків чи дослуханням до того, як рипить під ногами сніг. Хлопчик дуже переймається через свою тілесну грубість, одначе, сказати рішуче «ні» ароматним булочкам і пухким тістечкам йому аж ніяк не вдається.

Так би тривало в його житті й далі, якби не нагодився Юрасикові дорогою цілком особливий трамвай. Громадський транспорт у ролі чарівного посередника між світами загалом дуже популярний образ в сучасній літературі для дітей. Згадаймо хоча б романтичний потяг, шалений автобус чи летюче авто з романів про Гаррі Поттера. От і Юрасика, а з ним іще одну маленьку пасажирку «залізний звір» доправляє в чарівну країну, яка зветься Ніландія. Стати її мешканцем загалом нескладно. Достатньо лише весь час відповідати «Ні», «Не буду!» та «Не хочу!». Юрасик, який на відміну від своєї супутниці на рішуче «ні» абсолютно нездатен, переконаний, що трапилася помилка. Проте пан президент Ніландії так не вважає…

Вигадувати новий світ і наповнювати його фантастичними персонажами авторці не довелося. Чарівна Ніландія мало чим відрізняється від буденного Львова з його вуличками, зупинками й ліхтарями. А будинок приватного детектива цієї країни взагалі нагадав Юрасикові рідну школу. Однак у маленьких героїв немає жодних сумнівів: вони потрапили в цілковито іншу реальність. Владарює тут дивний, таємничий і трохи моторошний пан президент. Якщо ви згадаєте Кобилячу голову чи пані Метелицю з дитячих казок, то зрозумієте, кого вам нагадує цей персонаж. У них у всіх однакові казкові функції: зустрівши цих трохи страшних, проте, незлих істот, герої переживають випробування та виходять або нагородженими переможцями, або покараними переможеними. Мимоволі виникає й аналогія з авантурниками й провокаторами з романів Честертона, які готові хитрувати, мавпувати й прикидатися для того, аби герої зрозуміли для себе якусь важливу річ та змінилися.

Привести своїх маленьких героїв до таких змін панові президенту вдається після трьох (о так, це ритуально-казкове число три!) таємничих зустрічей. Хлопчик Юрасик і безіменна дівчинка разом переживають випробування. У Ніландії наш герой вчиться говорити «Ні!», чого йому бракувало. Тепер, розуміє читач, малий впорається не лише зі своєю залежністю від солодощів, а й із багатьма іншими проблемами. А от похмура дівчинка, яка затулилася від усього світу і стала злою, починає говорити «так» і бути відкритою людям.

Психологічний рівень казки з його виховним спрямуванням несподівано поглиблюється. Адже таємниця ніландців і секрет чарівної країни, як довідуються герої, напряму пов’язані зі Священною історією, з Різдвом – народженням Спасителя. Тож і вміння казати «Так» і «Ні», легітимізоване навіть загальновідомою настановою з Нового Заповіту, набуває не просто психологічного (пов’язаного з дитячими труднощами), а й світоглядного виміру, де «ні» стає синонімом життєствердного вольового первня, а «так» означає щирість, готовність любити, свідомий вибір творити добро. Тож фактично Олені Мацьків, яка, до речі, обіймає посаду головреда християнського журналу для підлітків «Сто талантів», вдалося створити різдвяну казку-притчу – позірно простий, здатний розважити текст із подвійним дном.

«Країну Ніландію» читати легко й весело не тільки маленькому, а й дорослому читачеві. Одразу впадає в око добра обізнаність авторки з дитячою психологією та віртуозність, з якою пані Мацьків підмічає й відтворює особливості дитячої поведінки та світобачення. Це подарункове видання не соромно буде покласти дитині під подушку на Миколая чи під ялинку на Різдво. Величезний плюс книжки – яскраві, казково-іронічні, сповнені кумедних і милих детальок ілюстрації київської художниці Марини Михайлошиної. А от мінус – нечасті дрібні помилки, загальновідома хвороба сучасного українського книговидання. Вони, однак, не псують загального враження від читання. Загалом не може не тішити те, що якість святочної літератури в Україні зростає на очах.