Репортажі Маріуша Щигела - поляроїдні знімки посткомуністичної Польщі
Оксана Забужко, даючи перше інтерв’ю після отримання Міжнародної літературної премії "Анґелус", зауважила: "У Польщі журналістика – це частина літератури нон-фікшн: журналісти пишуть книжкові репортажі, тревелоги, нариси, книжки розмов." Докази живуть на полицях вітчизняних книгарень.
Презентовано з півдесятка книг польських журналістів: "Біла гарячка" Яцека Гуґо-Бадера про мандрівку пострадянською Росією, "Убивця з міста абрикосів" Вітольда Шабловського з враженнями про Туреччину. З найсвіжішого – "Наша маленька ПНР" В. Шабловського та Ізабелли Мейза, у котрій автори імітують життя комуністичної Польщі у нинішній зєвропеїзованій країні.
Добірка репортажів журналіста Маріуша Щигела "Неділя, яка відбулась у середу" продовжує працю згаданого дуету. Він теж пише про Польщу, якої вже нема – про Польщу 90-их років, коли країна прощалась з комунізмом. У передмові до видання автор сподівається, що українці його книгу зрозуміють як ніхто інший. Адже українців теж вигнано з теплого хліву у 92-му. Вони теж пройшли через горнило дикого ринку, інфляцію, безробіття, перебудову світобачення та світобуття. Завдяки нотаткам 25-літнього репортера вітчизняний читач зануриться у минуле найближчих соцтабірних сусідів і зрозуміє, що ж то за неділя, яка приходить в середу.
Спершу видається, що стиль письма Маріуша Щигела – рваний, типографський, лаконічний і безколірний. Як телеграма. Він дослівно цитує своїх співрозмовників – людей, які в тодішній економічній ситуації чи потерпають, чи борсаються, чи насолоджуються життям. Аби зрозуміти, що стоїть за їхніми простими, не пригладженими словами, потрібно знати контекст та передісторію персонажів.
Ось Маріуш цитує власника макаронної фабрики – той грубіянить, шпетить, висміює найманих працівників. Він огидний. Його захищає дружина: "він іноді мусить з працівниками так поводитись. Чому? Тому що це все наше"...
Ось Маріуш описує бюджет сім’ї безробітних. Є список обов’язкових цілей (квартплата, одяг, взуття тощо). Є список для задоволення, в якому перший пункт – Макдональдс! Рубані речення, жодних художніх засобів, без ілюстрацій – але від цих списків серце щемить...
Автор – не живописець. Він не "малює" посткомуністичну Польщу. Насправді він документує, фотографуючи її Поляроїдом без комп’ютерного ретушування. В підсумку маємо фотографічну точність та фотографічну істинність. Оголошення "ображених" – один кадр. Дзвінки на радіо – другий кадр. Є знімки душогубств і поп-культури "диско-поло". Є фото економічної секти Amway та віднайденої релігійності. Несподіваний знімок – сексуальна революція, означена активною громадською дискусією щодо онанізму – його користі та шкоди.
Що поляки у 90-ті відчували? Що робили? Успішно еволюціонували, покірно пристосувались чи ретроградствували?... З книги репортажів Маріуша Щигела читачі дізнаються, якою Польща була. Якою вона стала ми здогадуємось, заглядаючи через паркан Шенгенської зони. А якими стали ми?
