HU від DVA – музичний лабіринт радості

Чеський сімейний вокально-інструментальний ансамбль DVA довгий час жив своїм непомітним для українського меломанського вуха життям, аж поки не зібрався в тур Україною, що зобов’язує уважніше придивитися до творчості цього дивного колективу.

Цьогорічна літня платівка HU настільки різноплановий запис, що навіть важко його якось означити з одного ракурсу. Ян та Бара Краточвілови зуміли змайструвати багатошаровий простір, в якому кожне наступне занурення відкриває нову течію звуку, новий іскристий риф мелодій та нові огортаючи плетива нот і тиші.

Перше поле, яке одразу ж відкривається і постає в деталях – початок альбому, десь в той час коли в навушниках пролітають антифолкове диско Tatanc, казкова руханка-скоромовка Tropikal Animal та туманний вальс тіней Baltik. Це все та площина координат, відносним нулем якої є закинуте село Падучов в Судетах. Кожна композиція відсилає нас до тих Старих Гір, і стає саундтеком сюрреалістичної короткометражки. Це ліс, це життя яке не потребує людей, це тварини і духи, це та крихка конструкція краси, яку чути кожної миті, поки мозком блукають співи Яна та Бари і яка розвалюється від одного звуку бульдозерного мотору.

Друге поле, не таке відкрите, але теж добре помітне при детальному розпізнаванні. Більшість ритмічних малюнків в композиціях, особливо в другій половині альбому – побутовий шум міста. Цей щоденний індастріал з шарудінням копіярки, і гупанням дверей, сигналами факсу і нагадуваннями кухонної вбудованої техніки. В поєднанні зі все тими ж безперестанними ошалілими антифолковими трелями зір поїдає картини «наземного ЗОО». Так-так всі ці «міноги і мурени, сирени, восьминоги» «і сотні сотень мух, мурах, ропух» вже давно в наших містах, вже давно хапають нас мацаками за руку при спробі підняти трубку офісного телефону, плигають на черевики в громадському транспорті та лаштують кокони в посуді закладів громадського харчування. І ось такі щоденні замальовки небаченого, але дійсного міста вдаються подружжю Краточвілових з босхівською точністю.

Але творчість ВІА DVA, як на цьому наголошують самі музиканти – це музика радості, це духопідйомні сонати і оди світанкам. Крещендо позитиву стартує на Uhuh та не зменшуючи обертів накочується з усіх сил вже аж на останніх акордах монументальної Tatanc 800. Незнана мова, з якої зроблена лірика цих чеських скоморохів – це ангельська. І не тільки тому що HU є одним з найдавніших мовлених імен Бога, але і тому, що мова херувимів, мова одкровення – це в першу чергу простір для свого кімнатного розуміння і свого локального містичного екстазу, який не можливо передати ніяк інакше, як іносказано, оповідаючи про дивних левів з тілом бика і яструбів з серафимськими ликами. Все це знову переносить нас на перший рівень цієї платівки. Все це заставляє знову ввімкнути альбом з початку, аби ще раз пройти однією з сотень стежок, які намалювали на своїй мапі звукового лабіринту ці чудні два.

Ну і не забуваймо про земну атестацію всякого музичного одкровення – концерти. Вже от-от DVA гратимуть матеріал HU наживо в рамках свого туру Україною. Кожного разу вони співатимуть все те що й завжди, оте щось своє і наше спільне водночас, щось таке що робитиме слухачів щасливими, тай і їх двох теж, адже класики попереджали «messenger is the message»