До екскізування лемка Антонича лемків не запросили

19 травня у галереї «Гердан», що на вул. Руській, 4 у Львові, відкрилася виставка ескізних  пропозицій пам’ятника Богдану-Ігорю Антоничу, які є результатом закритого бліц-конкурсу. Ініціатором конкурсу виступила Львівська міська рада.  

Кращу роботу на початку літа визначатиме журі спільно із громадою міста. Проте, хто саме увійде у мистецьку команду суддів – невідомо. Так само, як невідомо досі, де стоятиме пам’ятник. За словами заступника міського голови з гуманітарних питань Василя Косіва, місць запропоновано кілька. Єдине, у чому можна бути впевненим, – пам’ятник встановлять ще цьогоріч.  

А тим часом Львівська організація Всеукраїнського товариства «Лемківщина» обурюється. Мовляв, на такий важливий пам’ятник генієві поетичного світу, 100-ліття якого відзначатимемо восени, конкурс повинен бути відкритим.  
 

Володимир Ропецький

голова світової федерації українських лемківських об’єднань

 Торік восени ми вручили особисто в руки Василеві Косіву лист з пропозицією: напередодні 100-річчя Антонича пропонуємо обрати місце і спорудити пам’ятник поетові. Відповіді від міста ми досі не отримали. Тому нас дуже обурив факт оголошення закритого конкурсу та те, що про

це не повідомили громадськість. Ми ніколи не могли подумати, що наша влада так глибоко шанує категорію депортованих українців, етнографічну групу лемків, що цю справу вирішуватимуть без нас.  

...Вони вже раз зламали голову на пам’ятнику королю Данилу, виставивши на постамент лубкову композицію вершника, далекого від королівської подоби. Маємо такожНикифора, з якого сформували відвертого «дзяда». Це ж не є апостол лемківського духу і його безсмертності... А тепер ще й оголосили конкурс на пам’ятник Антоничу, до якого запросили шість осіб. Ярослав Мотика, який є серед тих шести, каже, що йому вже славний лемко доктор Михайло Маркович з Німеччини, який фінансуватиме встановлення пам’ятника, жертовно з власної кишені дав аванс на ескізування даного проекту. В силі його таланту ніхто не сумнівається, тому хай робить і представляє на суд... До слова, поставити пам’ятник пропонують у парку ім. І. Франка  навпроти музею Соломії Крушельницької... в клумбі. 

Та що ж це таке робиться? Взяли образ гіганта поезії ХХ століття опустили до садово-паркового рішення! Якась пошесть у Львові: то монументальних якісних пам’ятників немає, то не вистарчає якісних ландшафтних. Не можна ж все опускати до рівня Мазоха чи міщан, які в бронзі лиються біля львівських кав’ярень і ресторанів.  

Якби в обоймі конкурсу були вражаючі скульптори... Я щоправда ще не бачив ескізів і ідей, але знаючи скульпторів  – сподіваюся на певний результат.   

Піду подивлюся, і якщо мені буде особливо соромно за рівень цих проектів, ми будемо робити все для того, щоб конкурс був відкритий, і я братиму у ньому участь.  
 

Василь Косів,

заступник міського голови з гуманітарних питань 

Є постанова Кабінету міністрів, яка визначає порядок конкурсів та їх форми. Із огляду на те, що часу на проведення нашого конкурсу мало, бо до нас зверталися меценати з умовою, що вони готові профінансувати встановлення пам’ятника, якщо це відбудеться цьогоріч, ми  обрал шлях замовного конкурсу. Зокрема серед меценатів був і почесний громадянин Львова Михайло Маркович. Учасників не вибирали. Нам їх порекомендували у секції скульптури Львівського відділення національної спілки художників. Що до авансу для Ярослава Мотики, то у приватні стосунки пана Марковича із художниками ми не вникаємо, але робити такий проект без конкурсу – неправильно. Так було із пам’ятником Роману Шухевичу у Білогорщі. Звісно, бувають і винятки, коли все вирішується без конкурсу, як от із пам’ятником Івасюка, який запропонував фінансувати Святослав Вакарчук за умови, що його ліпитиме Сергій Олешко.  

Що ж до листа від львівського осередку товариства «Лемківщина», то я з’ясую куди його скерували, і хто готував відповідь. Зрештою, у нас є близько двадцяти звернень від різноманітних організацій стосовно пам’ятників, історія яких тягнеться десятиліттями. Натомість грошей ніхто не шукає, все затримується на стадії пропозиції... Тому я на такі речі не дуже звертаю увагу.