Творчості Назара Гончара вистачить на сотню добрих поетів
У суботу, 23 травня, на Личаківському цвинтарі у Львові поховали знаного поета Назара Гончара, який загинув 21 травня в Ужгороді. Вода ужгородського кар’єра (глибина сягає 30-40 метрів) забрала життя 45-річного публіциста, письменника й актора, члена літературного угруповання «ЛуГоСад».
...На кар’єр Назар Гончар приїхав з друзями-поетами після зустрічі зі студентами Ужгородського національного університету. Помітивши його відсутність у компанії, подумали, що кудись відійшов. А за кілька хвилин побачили у воді бездиханне тіло... Усе сталося близько третьої години дня. Очевидці стверджують, що Назар Гончар плавав біля берега. Обставини загибелі ще з’ясовуються. Та вже зараз усі, хто знав поета, наголошують, що він був байдужим до алкоголю та дуже обережною людиною...
Назар Гончар, який мешкав та творив у Львові, був автором поеми-комікса «Казка-показка про Байду-Немову» (1993 р.), а також збірок віршів «Закон всесвітнього мерехтіння» і «ПРОменеВІСТЬ». Належав до тріо співзасновників літературного гурту «ЛуГоСад» (ЛУчук-ГОнчар-САДловський). Його творчість не обмежувалася аркушем, пером і словом. Свого часу він працював актором у Львівському театрі ім. Леся Курбаса, заснував поетичний «Театр Ледачої Істоти» та студію перформенсу PERHAPS. А з початком ХХІ ст. одним із перших дивував львів’ян мистецтвом перформенсу.
Назар Гончар був люблячим чоловіком для дружини Христини та турботливим батьком для сина Юліана...
Я сутенію-смеркаю...
(Назар Гончар)
я сутенію-смеркаю:
ти сутенієш-смеркаєш:
я споночів:
ти споночіла:
ми болимо:
бог молиться:
я розвиднююсь-світаю:
ти розвиднюйся-світай:
світ сутніє
Мар’яна Савка, поетеса, головний редактор «Видавництва Старого Лева»:
За останній час ми втратили стільки прекрасних людей, письменників... Страшенно прикро і досить страшно. Назар... Не знаю, як це сталося і як це сприймати за реальність. Людина була настільки світлою, доброю, привітною... Лагідний чоловік з філософським ставленням до життя. Завжди спокійний. Справляв враження людини, яка нікуди не поспішає. І так собі, не поспішаючи, робив багато справ. Був добрим сім’янином і батьком, перш за все. Його син Юлько завжди був біля Назара. Хоч я не належу до найближчих друзів Назара, ми часто бачилися. Ніколи не пам’ятаю Назара роздратованим. Він ніколи нікого не ображав і не ображався. Це – фатальна, трагічна загибель. Не хочеться вірити в те, що письменники повинні відходити у такий трагічний спосіб…
Іван Лучук, письменник, співзасновник літературного гурту «ЛуГоСад»:
Це безповоротна втрата. Більше такого поета в нас немає... У Назара – такий широкий діапазон творчості поетичної, якої вистачить на добру сотню добрих поетів. Величезна втрата для української літератури. І для мене особисто. Назар був моїм найближчим другом, кумом, хресним батьком моєї доньки... Без таких людей, як Назар, світ стає порожнім...
