Культпохід на Харків: Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Рафаель Урвайдер та Педро Ленц
Славна «парочка» українського літературного постмодерну Юрій Андрухович і Сергій Жадан у супроводі швейцарців Рафаеля Урвайдера та Педро Ленца рушила походом на Харків. Культпоходом. Людно і гамірно, емоційно і збуджено – так чекала зала на початок літературного «батлу» 2Х2 – двоє вітчизняних поетів і двоє – із Швейцарії. У залі було так людно, що декому довелося навіть умоститися у проході між рядами. Публіка вражала швейцарських гостей щирими оваціями, скандувала разом із Жаданом про «Триста китайців» і навіть намагалася допомагати перекладачеві з німецькою ...але повернімося до поетів.
Розпочали гості – представник молодого покоління Рафаель Урвайдер та, як висловився Андрухович, «височезний, худезний і демонічний» Педро Ленц. Сміливі «Автоспроби» Урвайдера, де кожен вірш присвячується новому алкоголеві, глибока і проста проза Ленца – ставало дивно, наскільки такі далекі географічно і культурно, ми такі схожі у літературі. Коли читати виходили Жадан та Андрухович, не виникало враження, що ось, це – наші, а то – чужі. Навіть мова – українська з німецькою – здавалися якимись близько-рідними. Педро Ленц навіть пообіцяв тепер вивчити українську,бо у перекладі йому більше сподобалося звучання власних віршів.
Юрій Андрухович читав із майбутньої книги про міста. «Я дуже трепетно ставлюся до вашого міста», – почав він і розповів, як колись, 1995-му, вперше потрапив до Харкова і як у нього склалося враження, що, «судячи з ландшафтів, тут мала народитися панк-музика і поезія». Порівняв Харків із трагічним музеєм, де все можна помацати руками, тільки до них щось обов'язково поприлипає – і розповів про те, як вперше побував на подвір'ї, де колись пролунав останній постріл Хвильового.
Потім, за законами жанру, треба було розбавити виступ мажорними нотками, і Андрухович прочитав про славне місто Берн і про Дона Педро (вже добре відомого нам Педро Ленца), а Жадан завів глядачів перлами з нещодавно виданої «Ефіопії». Хоча, в принципі, заводити залу потреби не було: «Такої публіки у Швейцарії немає»,--задоволено визнали швейцарські гості.
