День Франкофонії у світі та тиждень франкофонії в Україні

870 мільйонів людей розмовляють сьогодні французькою мовою. Для когось це рідна мова батьків. Хтось її має за другу мову, тому що в його країні, офіційно чи ні, їх дві, а то й три. Хтось вивчав у школі, виші. Комусь вона знадобилася для живого спілкування, комусь – щоб зрозуміти пісні Едіт Піаф, Шарля Азнавура, Мірей Матьє, Патрісії Каас чи Лари Фабіан. За теперішніх відкритих кордонів чимало наших співвітчизників вже мають світлини, де за їхніми спинами височіє Ейфелева вежа, Нотр-Дам, Лувр... Ми вже розуміємо, що Франція – то не лише Париж. Наші люди бачили замки Луари та побували у виноробних провінціях цієї країни, скуштували справжніх французьких сирів та продегустували шампанське, на якому не написано «Совєтское». Ми вже доторкнулися до Франції, що здавалося неймовірним ще якихось тридцять років тому.

Але й французи радо допомагають нам відкрити їхню культуру, традиції, прагнучи розповсюджувати їх у світі, розповісти про себе, залучити нових людей до зацікавленого вивчення французької мови, що є ніби ключем, кодом доступу до перлів світової культурної спадщини.

20 березня 2011 року святкувався у світі Міжнародниі День франкофонії. В зв’язку з цим амбасади франкофонних країн, їхні культурні центри та громадські організації доклади чимало зусиль, щоб іще раз привернути увагу світової спільноти до своєї мови, а заразом і до своїх країн у рамках Тижня франкофонії.

З 15 по 22 березня Посольства Франції, Канади та Швейцарії в Україні за сприяння Французького інституту в Україні провели чимало заходів, в яких одна мова єднала людей різних національностей, громадян різних країн, які могли вільно спілкуватися та передусім висловити своє ставлення до впливу франкофонної культури на їхнє життя.

Одним із заходв був організований у Києві в клубі «КультРа» круглий стіл за участю франкомовних письменників. Новий директор Французького інституту пан Франкі Бландо привітав усіх зацікавлених цією зустріччю гостей та представив учасників: Єлену Бочорішвілі (канадійку грузинського походження, яка пише російською, але твори її видаються французькою мовою), Сільв’ян Дюпюї (франкофонну письменницю та драматурга зі Швейцарії), Бессу Міфтію (франкофонну письменницю албанського походження зі Швейцарії) та українських письменників-перекладачів Євгенію Кононенко, Мілу Іванцову та дуже шанованого французькими читачами Андрія Куркова, який до того ж вільно спілкується французькою.

Тему зустрічі було визначено як «Франкофонія і література: слова свободи». Але мова йшла не лише про це. Гості круглого столу розповідали про себе, свої твори, романи, п’єси, переклади, про своє ставлення до мови, яка їх поєднала за цим столом, серйозно чи з гумором відповідали на запитання числених гостей.

Українські письменники пригадали, наскільки далеким та нереальним здавався колись той світ, що був поза межами країни їхнього дитинства. І що знання іноземної мови видавалося тоді дещо теоретичним, відділеним від практики спілкування та навіть читання справжніх іноземних книжок.

Пані Бесса Міфтію вразила присутніх розповіддю про свою юність в Албанії, важкі політичні трансформації її країни та їхній вплив на долі людей. Про це вона зараз пише в своїх творах, але вже французькою мовою, яку вивчила, переїхавши до Швейцарії, де вчилася в Університеті, а тепер викладає там авторський курс лекцій, в яких трактує студентам теми з психології, спираючись на твори світової літературної класики.

Чимало цікавого дізналися учасники та гості зустрічі, але на цьому письменницькі заходи не закінчились – зарубіжних письменниць ще чекали інші міста (Житомир, Симферополь), інші зустрічі. Так само для киян та жителів Харкова, Севастополя, Одеси, Дніпропетровська, Луганська, Запоріжжя, Рівного, Донецька було проведено чимало культурних акцій, пов’язаних із французьким кіно, музикою, образотворчим мистецтвом.

Тиждень франкофонії в Україні завершився. Вклоняюся людям, які невтомно сіють по світу зерна своєї культури та старанно плекають їх. І сумую, розуміючи, що нам ще ой, як далеко до «всесвітнього дня українофонії», та ще й такого маштабу. Але все ж таки – учімося, говорімо багатьма мовами, читаймо, переймаймо найкраще! Щоб краще розуміти їх. І себе також.