Не львівські львів'яни на PinchukArtCentre Prize

 PinchukArtCentre оголосив шорт-лист двадцяти молодих художників-претендентів на однойменну першу в Україні приватну загальнонаціональну премію у сфері сучасного мистецтва. У двадцятці кращих опинився і «львів’янин» Сергій Петлюк.

Із тисячі заявок, які розглядала експертна комісія у складі: арт-менеджера PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф, художника Павло Маков, директора Інституту проблем сучасного мистецтва Віктора Сидоренка, арт-критика Марії Хрущак, генерального  директора PinchukArtCentre Екхарда Шнайдера, до двадцятки номінантів увійшли ті, які уже не раз були на слуху і на виду, як от Лада Наконечна, Маша Шубіна, Микита Кадан чи Жанна Кадирова, а також митці, хвилини слави для яких все ще попереду…

Що ж стосується львів’ян, то торік арт-честь Галичини відстоювали не львів’яни за походженням, проте представники львівської арт-формації «Кома» – луганський Олексій Хорошко та ужгородський Мирослав Вайда. Цьогоріч серед номнантівопинився ще один «комівець» – Сергій Петлюк з Івано-Франківська. Втім, з яким саме проектом Сергій вступить у боротьбу за сто тисяч гривень художник наразі не знає.

– В умовах була можливість подання від трьох до семи праць, – розповів Сергій Петлюк. – Я подав, те, що створив за останні два роки. В тому числі і роботи, що були представлені на Тижні Актуального Мистецтва у Львові – «Сни про Європу» і «Дихання». Дуже хочу показати в Києві саме інсталяцію «Дихання», але чи саме цей «твір» припав журі до душі ще не відомо. Всі мої подані роботи – це медіа проекти. Чи сильною буде конкуренція? Це питання мене не дуже бентежить. Бо мистецтво – не спорт. Моє головне завдання – це не бути вищим/швидшим/сильнішим/моднішим, а показати класні праці, які б «зачепили» глядача… 

Останні півроку Сергій провів у Вроцлаві, будучи учасником стипендійної програми «Гауде Полонія».

– Ця стипендія є дуже демократичною, – продовжує Петлюк. – Вже вдруге я мав змогу зосередитись тільки на творчості, не відволікаючись на будь-які, в тому числі побутові, зовнішні «подразники». І я спробував ці пів року використати максимально – створив кілька нових медіа-проектів, які, сподіваюсь, незабаром покажу в Україні. Також я поховав в собі остаточно (хоча, краще не зарікатися) живописця, надлюдськими зусиллями волі створивши проект «Вододіл». З останніх арт-подій цікавою стала співпраця з Оленою Костюк, в рамках її проекту-диптиху «Люстро», а також великим успіхом для себе вважаю участь в 14 міжнародному бієнале медіа мистецтв WRO. Це бієнале медіа-мистецтв є найбільшим заходом цього роду не тільки в Польщі, але й всій східній Європі. В Україні подібних «вузькоспеціалізованих» заходів майже немає. Хоча, враховуючи, хоч і повільне, але невпинне, зростання інтересу до медіа-мистецтва в Україні, сподіваюсь, що за кілька років в і нас з’явиться масштабна подія в царині медіа-мистецтва. Україну на WRO представляли окрім мене Андрій Лінік зі Львова та Олексій Сай з Києва. Про свою роботу на бієнале говорити не буду, бо маю суто суб’єктивну самокритичну думку, але якщо порівнювати праці вищезгаданих митців з роботами інших учасників, з впевненістю і гордістю можу сказати, що Україна не відстає.

 Роботи номінантів короткого списку будуть представлені на виставці в PinchukArtCentre вже 29 жовтня. А у грудні у столиці, рішенням Міжнародного Журі, склад якого оголосять у день відкриття експозиції, оберуть переможців. В рамках Премії присуджується Головна премія – 100 тисяч гривень, дві Спеціальні премії – по 25 тисяч гривень та «Приз громадськості» – 10 тисяч гривень. Лауреат Головної Премії PinchukArtCentre автоматично потрапляє в список номінантів на Премію Future Generation Art Prize 2012. Окрім грошової нагороди, володарі перших трьох премій отримають також можливість стажуватися у майстернях художників світової слави.

У 2009 році у студії Ентоні Гормлі у Лондоні стажувались лауреат першої премії Артем Волокітін та володарка спецпремії Маша Шубіна. Ще один спецпремійований Олексій Салманов попрацював у майстерні Олафура Еліассона у Берліні.