Василь Бажай: «Живопис як річ, яка входить в тебе і формує тебе як об’єкт»
У Львівському палаці Мистецтв відкрилась виставка FORTE 20:12 видатного львівського абстракціоніста Василя Бажая.
Щоправда відкрилась без офіційного відкриття, натомість – з невеличким перфомансом від автора. Близько 16.00 поціновувачі мистецтва блукали залами третього поверху, на якому і розташувалась масштабна виставка, в очікуванні урочистого відкриття. Підключений мікрофон посеред одного з залів вказував на те, що «офіціоз» почнеться з хвилини на хвилину. Та вже за півгодини гостям пояснили, що відкриття перенесли на годину пізніше, ніж заявлено у афіші у зв’язку із візитом Ганни Герман та Бориса Колеснікова, які в цей час по сусідству у Палаці Потоцьких обговорювали стан української культури.
Відвідувачі експозиції, серед яких було чимало поважних персон, з розумінням поставились до ситуації. Втім незабаром замість церемонії відкриття гостей офіційно повідомили, що урочистого моменту не буде. Так хотів автор… Така собі претензія на оригінальність у стилі перфомансиста.
Що ж до самої експозиції, то на її створення, зі слів автора, його надихнув голос, у всіх його проявах – звук, музика, шум. Понад півсотні великоформатних абстрактних полотен, яскравих, розмашистих, динамічних, барвистих, неспокійних, а водночас дуже гармонійних і органічних можна оглянути у галереях Палацу до 24 лютого.
– Про виставку важко говорити словом. Її треба сприймати візуально, ввійти в цю ауру, – радить художник.
Цікаво, що жодна з картин не має назви, а відтак – це свого роду простір для діалогу з глядачем, для роздумів.
– Ніколи не підписую роботи, – пояснює Василь Бажай. – Натомість називаю проект. Шукаю доречне слово, згадую, яка фраза впродовж року творчості була присутньою і відповідала б роботам. У цьому проекті – це слово «forte», тобто «голосно». Бо кожна форма і колір, уся ця гармонія голосно про себе заявляють. До того ж, це є частково продовження проекту кількарічної давнині, який я виставляв років сім назад, тоді він називався «Piano Forte». Там були перформанси, інсталяційні форми, а тут чистий живопис. Живопис як об’єкт, як річ, яка візуально входить в тебе і формує в тобі, формує тебе як об’єкт…
