Боян Ангелов: "Вигаданий світ - мій вибір"

Боян Ангелов

(Болгарія)

Поет, літературознавець, перекладач. Народився 1955 р. в м. Панагюріште. Закінчив Софійський університет ім. Св. Климента Охридського (спеціальності: філософія та болгарська філологія), у Швейцарії вивчав вальдорфську педагогіку та соціальну психологію. Доктор філософських наук.

Працював у Міністерстві культури, Комітеті телебачення й радіомовлення, Інституті філософії при Болгарській Академії Наук. Голова фундації «Читалище-1870». Головний редактор часопису «Читалище».

Автор сімнадцяти поетичних та шести літературознавчих книжок. Поезії перекладені англійською, французькою, іспанською, італійською, німецькою, українською, російською, чеською, польською, угорською, грецькою, норвезькою, японською, арабською та іншими мовами. Член Спілки болгарських письменників та Спілки болгарських журналістів. Перекладає з німецької, російської, французької та грецької мов.

ВИБІР

У гавані сну
живе
єдиний православний корабель
що торкнувся
території
де
дельфіни володіють порожнечею
населеною звуками і таємницями

Вигаданий світ – мій вибір
але не намагайся
залишитися в ньому

Так мене пробудиш
до життя

МІСТ

бувають ночі
в які переходжу з хребта гордості
у розпачливу невідомість
через міст із намірів
він надто крихкий
без перил і високо там
розгойдується навіть
від дихання
скитників
поснулих під ним
і лячно мені
що можуть вони багаття розвести
аби задубілі руки свої зігріти
запалає
той міст
і як тоді назад
  до хребта
  повернуся

ВЕЛИКА ЛЮБОВ

Іди
назустріч
пульсуючій втечі
крихкого світлячка,
злови його!
І дізнайся,
чи не йде
за ним
Велика любов?
Чому забарилася?
Не вір
зорям –
вони лише
холодні й мертві
відображення.
Світлячок – це плоть.
Напрямок білий!
Візьми його
в свої долоні
і запитай:
– Чому Велика любов
бариться?
І нехай
твій крик
розіб’ється
в чорному небі
на безліч уламків.
Нехай проллється дощем
на землю –
для тебе
й для інших.
Не спиняй
надовго його політ!
Знай,
що мрію свою хтось
не може забути.
Іди
назустріч Всесвіту
і кричи:
– Чому Велика любов
бариться?!

РОЗМОВА З МОВЧАННЯМ

Голос не здається мені незнайомим,
але звуки настільки нечіткі,
що мушу перетворити
свій слух
на радарну станцію
і розгадати,
що мені скаже гора,
яку
я уподібнив до сфінкса
без голови…
Я, трохи холодніший
від каменя.
Вже маю
навіть рецепт
виживання,
якщо пропаду
у прозріннях згубних.
Але голос – це не конкретний голос,
і гора, власне, є лиш узвишшям,
хоча й носить ім’я
Сент-Віктуар,
увічнена
Сезанном,
вночі випромінює
подив…

Дивується зі сфінкса,
з яким я розмовляв завтра.

АКВАРІУМ

А літак –
це величезна риба
з гіпертрофованими зябрами,
у каламутний акваріум – небо –
пірнає з гуркотом…
Піді мною хмари – Антарктида,
піді мною – дощ.
І ти в дощ
по калюжах
ідеш до автобуса…
Зворотні напрямки діляться
лише на болі серця,
що нагадують про розлуку.

Розлука –
це репетиція смерті.

Переклад із болгарської Анни Багряної