«АртПоле»: коли тобі добре і хочеться творити

Колись фестиваль «Шешори» , а тепер – «АртПоле», кілька років мандрував Україною, аби цьогоріч знову повернутися на західні землі, у Дністровський каньйон, село Уніж, що на Івано-Франківщині. Впродовж п’яти днів на околиці цього невеличкого села (всього лиш півсотні дворів), яке ще називають місто сонця, на території колишнього колгоспу відбувся фестиваль «АртПоле: звуки/дії у просторі». А за словами директора агенції та однойменного фестивалю «Арт-Поле» Ольги Михайлюк, цьогоріч фест чи не вперше запрацював, як майданчик, де проекти не лише знаходять свого слухача і глядача, а й творця. «АртПоле» стало справжньою творчою лабораторією, де дійство навколо нагадувало безперервний «майстер-клас», де нічний джем-сейшн плавно змінювали вранішні заняття з йоги, репетиції гуртків та саунд-чеки виконавців…

На статус одного з найкращих фестивалів України «АртПоле» заслуговує ще й тому, що спільно із мистецькою агенцією «Наш формат», організатори створили надзвичайно комфортні умови в плані інфраструктури для відпочивальників – порівняно чисті туалети, душ з теплою водою, смачне їдло у їдальні… (Місцеві бабці теж порадували – кому молочка свіжого запропонували, а кому вранці голову розсольником з огірочків рятували). А коли ти чистий і ситий, розтанцьований вночі і виспаний у наметі, що стоїть у яблуневому саду одразу над Дністром – натхнення творити розриває на кавалки. А творити було що і було де. На території фесту діяли гончарна та ковальська майстерні, ворк-шопи з витинанки, фарбування природними барвниками, фото та vj-майстерня, музичні майстер-класи зокрема від «Даха Браха» та гуртки «Як Умієм Оркестра» і «Паприкалаба».

В останні фестивальними знайшли кожен своє – хтось вперше наважився заспівати, хтось поборов страх сцени, а для когось така майстерня стала справжньою арт-терапією. Художнім керівником «Хору глухонімих», який діяв у рамках «Як умієм Оркестра» був екс-«Перкалабівець» Ярема Стецик. Репетиції хору відбувались на величезній гойдалці. Зі слів Яреми, іноді людей треба добре сколихнути, облити водою або штурхнути, щоб видобути потрібний звук. Це був фантастичний експеримент, який у результаті п’яти днів репетицій завершився виступом на головній сцені «АртПоля» та мав не аби-який успіх у глядачів. Отак стоїть собі натовп на сцені і то мугикає у мікрофон, то горло полоще, то з криком «Ляга-а-а-ай» падає долі – здавалося б, божевілля якесь, а от і ні – це справжня музика, дійство, що заворожує…

Ще одним проектом в рамках «Як умієм Оркестра» був овочевий ансамбль «Паприкалаба», яким диригував Бен Коуп, британець за походженням, який останні кілька років живе і працює у Варшаві. На чому тільки не грали фестивальники – на часнику, кукурудзі, кабачках, моркві, баклажанах, квасолі, капусті, кавуні… А замість фінального акорду музиканти просто поїли свої інструменти. І як не кричала публіка «на біс!» – на недоїдках зіграти вдруге не
вдалось…

Також на великій сцені, якуназали і стилізували «Гніздо», з вечора і далеко за північ грали фантастичні Wild Marmalade (Австралія) та Trio VD (Великобританія), веселі Besh’o’Drom (Угорщина) та Village Kollektiv (Польща), експериментувала Даха Браха із PortMone (Україна-Бєларусь) та Перкалабою, драйвували «Гайдамаки» та «Пропала Грамота».

Серед родзинок фестивалю – дбайливе ставленням до навколишнього середовища. На фестивалі працюювали еко-бригади з волонтерів, які збирали і сортували сміття. А «рок-вар’яти» «КораЛЛі» узагалі влаштували цілу акцію «Антипластик» і приплили на «АртПоле» припливли на фест на «плотах», які зробили із пляшок зібраних на берегах Дністра. Така собі повчальна алюзія на гуцульські дараби… А ще фестивальники висадили кілька дерев, аби потроху відновлювати старий яблуневий сад.

Єдине чого на фестивалі бракувало – це ланд-арт. Найпопулярнішим серед нечисленних проектів стало творіння Жанни Кадирової, та й той на другий день у зв’язку з плинністю Дністра перестав функціонувати. Втім, організатори запевняють – до наступного року митці вивчать територію і ситуацію виправлять…