Білоруські борці з холодом «Аддис Абеба» завітали до Києва
На календарі було вже 22 квітня, а весна все ніяк не хотіла себе проявляти. Сонце ховалось за хмарами, з неба лилася холодна вода, температура на стовпчику термометра також не викликала відчуття радості. Саме в цей день для вирішення цієї глобальної проблеми в клуб Хліб був запрошений підрозділ спеціального призначення армії Джа, батальйон Воїнів Весни, білоруський гурт «Аддис Абеба». «От нашего взгляда плавятся льды, на наших следах расцветают цветы», співають хлопці в одній зі своїх пісень. Перед початком концерту на вході в клуб зібралася неабияка черга бажаючих «погрітися» хвилями теплого білоруського реґі.
«Любви и счастья!» – такими словами розпочав вечір вокаліст Діма Іванов. Першу пісню він присвятив своєму другу, якого заарештували і судять у їх рідній Білорусії. Пісня – життєва позиція для всіх раста під назвою «Раггамафін». «Держись, ман, держись,» – співав Діма. «Legalize!» - підтримувала публіка. Наступна композиція була присвячена всім мегаполісам, назва яким, як і пісні, – «Вавилон». За нею ішов гімн раста під назвою «Армия Джа», який закінчився ніби озвученим бажанням всіх присутніх: «И двери души распахнутся для лета, которое будет вечно с тобой». Наступною стала пісня на болючу для багатьох тему – міліціонерів та солдатів – під назвою «Менты»: «Лучше быть дезертиром, чем рублем в кошельке генералов».
Гурт «Аддис Абеба» проти наркотиків – саме ця позиція була озвучена в пісні «Жизнь коротка». Наступна композиція була присвячена колисці людства, найспекотнішому місцю на Землі – Африці. Після неї гурт виконав сатиричний раггамафін про міліціянта під назвою «Вася». Пісня «Чебурашка» була присвячена радянським мультиплікаторам і їх «нетрадиційній» фантазії. Далі зіграли містичну «Хрустальный мир», теплу «Абиссиния» та запальну «Море». Останню композицію гурт присвятив «найкращому місцю на Землі» – Лисячій Бухті. Від цієї пісні слухачі ніби поринули в теплий літній вечір на березі Чорного моря. Але, щоб вже остаточно «открыть двери в лето» був виконаний трек «Дымом уходит».
Наступними стали дві абсолютно різні пісні, які досі ніколи не виконувались в Києві. Перша, як висловився Діма, в стилі «карибський блатняк»: весела і бадьора, про просте растаманське життя. Розігріта публіка підтанцьовувала в ритмі сальси у такт бонгам, уявляючи себе десь на Ямайці чи Багамах. Друга ж – повільна та зовсім про інше, про непозитивну частину нашого життя – хвороби. Сумна, але іронічна пісня про ОРЗ також припала до смаку київським слухачам.
Потім були зіграні відомі хіти «Шифроваться» та «Малое в большом». На прощання Діма розповів про єднання та про братську любов між народами Білорусі та України, а також побажав здійснення всіх сокровенних мрій, за умови, якщо вони не суперечать щастю інших. Але без «бісу» гурт не відпустили. Наостанок, щоб остаточно зарядити всіх позитивом і гарним настроєм, була зіграна, напевно, найтепліша пісня колективу під назвою «Лето».
І може після виступу на Київ і не впала африканська спека й не почало по-карибське світити сонце, але гурт свою місію виконав: кожна людина, яка вийшла того вечора з клубу, була налаштована на добре та світле і готова творити весну навколо себе.
ухти! як вам пощастило!
хіба вони часто до нас?