Борис Гребенщиков: «Ще невідомо, де краще: у хорошій галереї чи в лісі»
Запитувати рок-легенду Бориса Гребенщикова, який цього тижня укотре приїжджав до Львова, варто й цікаво. Він погоджується говорити про будь-що, і під час творчих зустрічей, і на прес-конференції. Однак ступінь відвертості визначає сам, а водночас відповідати може дуже по-різному. Скажімо, почувши «Чи ви людина з відкритим серцем», каже: «Я загалом не впевнений, чи є в мене серце…».
А на прохання журналістів уточнити, куди він має намір зникнути восени, про що стверджував у Києві, зазначає: «Не знаю. Можливо, ви це відчуєте. А може, всім здалося? Може, це був масовий психоз?..». Коли йому ставлять надто ускладнені запитання, він відповідає дуже просто, не побоюючись бути банальним… І уточнює: «Якщо я відповідаю на запитання, то це не концерт, а творчий вечір. Бо на концерті не може бути запитань. Уявіть, що ви приходите у філармонію, виконують оркестрову увертюру Баха, і раптом між другою і третьою частинами диригент відповідає на чиїсь запитання»
Про Львів і Україну
«Коли я приїжджаю в Україну, моє серце тріпоче від любові. І Україна відповідає взаємністю. Це історія щасливої любові… Львів мені дуже подобається, і що більше я його пізнаю, то більше він мені подобається. Чим саме подобається, не можу сформулювати, бо коли мені щось подобається, я не знаю, чому. Але я страшенно тішуся, що відчуваю це чудове почуття».
Про музику, шаманів і немистецтво
«Востаннє я працював приблизно 1985 року. Відтоді ми не працюємо, а граємо для свого задоволення, співаємо пісні… Нема хорошого стилю, є людина, яка добре використовує ті чи інші прийоми, і в неї виходить про своє, на внутрішньошаманському рівні… Шамани не мають жодного стосунку до музики. Якщо професійний шаман починає виступати як артист, то він уже втратив усе, що робило його шаманом. Є такі люди, яких зустрічав на Алтаї і це страшно, від цього доводиться довго позбуватися. Бо насправді ти негідник, якщо використовуєш даний Богом дар для лікування землі і людей, використовуєш для заробляння грошей на сцені…
За кількістю мозкових клітин, які займає мистецтво, то музика, напевно, має найбільший вплив, бо я з нею пов’язаний дуже багато років. Музика мене досі дивує. Але загалом будь-яке мистецтво на мене якось впливає. А немистецтво, до речі, теж впливає. І ще невідомо, де краще: у хорошій галереї чи в лісі. І те, і те треба чергувати… Моєю улюбленою групою була і є «Бітлз». Це те, чим моє серце живе, дихає, чим продовжує дихати. Ця музика для мене не старіє».
Про життя
«Я не намагався нічого зрозуміти про життя. Насправді життя значно більше, ніж наша здатність його зрозуміти. Бо між нашою свідомістю і свідомістю Бога є велика різниця: Бог безконечний. Ми теж, але менше».
Наталя ДУДКО, «Ратуша»
О! чи то пак Вау! Грєбєньщіков ві Львові – це з рубрики "неймовірно але факт".
Рок-ен-рол вмер, а він щось не поспішає. От якби відправився до праотців раніше, то мав би шанс на вічність. А так...
Чи є ще такі, хто цінує БГ? І взагалі, хтось може пояснити за що він поважає діда Борю? Особисто мені БГ у цій інтерв'юваній статті видався банальним як дощ. І нагадись висловлювання Чубая, який Тарас, про своє розчарування (хоча це мо' не те слово, але ж Чубай інтелігентного походження) від зустрічі з гуру руского року. Втім, слюсару слюсареве, і я теж не хочу зустріти істину в останній інстанції.
поважаю *дядю борю* за те, що його пісні можна слухати усе життя, бо щороку, на кожному етапі мого життя, стає зрозумілішим його месидж. чубая наслухавшись в отрочєстве, і не можу слухати зараз, бо від початку зрозуміла його месидж:). проте досі залюбки читаю поезію грицька чубая. а банальність – штука хороша. за нею принаймні не може заховатися щирість.
Не перебільшуйте – "все життя" це надто безвідповідальне мірило. Чубай лише ретранслятор-адаптор – від окреслює емоцію не власної поезії, яку читач може не відчути при читанні. І Чубай, на відміну від БГ, музИка. Він вже тоді був на голову вище багатьох представників гітарного звуку. Крім того (хоча це може пояснюватись віковою різницею), Боря став безвідповідальним перед виборцями оскільки став, цитую зі статті: відповідати може дуже по-різному.
таки у кожного своє бачення «музИки». ага, ще аби той же чубай не крав би гітарних рифів у металліки. але чому ж той же ткаченко не робить програму із тарасиком, а не з борюсиком:))тоді тисячі глядачів після передачі не закачували б у плеєри «безвідповідального борю»... отже, сперечатися немає сенсу, бо знову ж таки у кожного своє бачення «музИки»...
О так, "тисячі глядачів" це безумовний показник. Я – світло! Летіть до мене, мої метелики :)
Ну, а коли серйозно, то я наразі хочу тільки подякувати за відповідь і перш ніж відписати "гідну відповідь..." мушу поцікавитись чи справді: сперечатися немає сенсу, бо знову ж таки у кожного своє бачення «музИки»...
Я не проти продовжити дискусію.
що ж, мушу поцікавитися: а хіба тему диспуту не вичерпано? :)))
:) ми що алкоголіки щоб шукати причину?...
Було б бажання.
професійний лигар не шукає причин-приводів ощасливитися. у нього єдина біда – де взяти пляшку!:)))
щодо «музИки»:))
з укр. тільки от «дахабраха» з останнім альбомом якось примудряється потрапити у плей-лист...
Не розходимось, я тут. Хоча настрій вже не той, щоб полемізувати :-/
Хотів, щось єхидне відписати з приводу ДахаБрахи та вже годі.
І насправді у світі багато прекрасного, певно саме це й намагається сказати БГ.
Так банально?
аж ніяк:)і слово «банально» – не лайливе, тому не біймося саме таких визначень. було б добре, якби то й же бг не тільки стверджував, що світ чудовий, але й розумний. бо останнім часом віра у раціональність цього світу «мєльчаєт»:)))
...і в мене немає настрою для інтелігентної гризотні:))) а дахубраху послухано і успішно витерто:)) щось натомість порадите завантажити?
О, радість моя невичерпна, я вері вдячний за відповідь. Перепрошую, що так дитинно реагую, але мене і справді тішить наше саме переписування, а не гризотня.
Цілком і повністю підтримую думку про задвигання раціо на задній план. Чомусь миттєво спало на думку слово Андруховича "мій пане, який нерозумний світ..." (вірш "Грифон", який, до речі, був покладений на музику Чубаєм).
Щодо порад від себе... ну, це ? мене заганя у глухий кут. Досить складно говорити про цілі музичні формації. Хіба що окремі композиції можна виділити. На вихідних, наприклад, проймався творчістю Павла Нечитайла і Очеретяного кота – запала в душу та голову пісня "Хазяїн", а ще в мені гарцюють "Лошаки" від гурту Пропала Грамота...
Ну і "відрізана голова", яку Вій презентував на mp3 (в альбомі вона надто веселою вийшла, хоча теж торкає), і "вальс" від Щастя, і "Вальсок" від "тріо" Криголам...
Так взагалі-то багато чого можна називати. Проте. Маю один рецепт (до речі, однойменна пісня від Крихітки (яка колись була Цахес) теж доволі цікава), мотай на вуса: береться саунд форж або будь-який інший рубальник mp3, заганяється туди, щось не свіже (точніше, не радіоформатне) від InExtremo, акуратно вирізаються голосові ділянки, зберігаємо... оп-ап... і отримуємо чудову музику, так би мовити інструментал. Ось.
Поки що все.
класна реакція! приємно:)))відповідь дуже органічна.
відразу дякую за «криголам»:) у яблучко за настроєм! решта – дуже класна музика. бо наша, бо постійно слухаю:)))
...якось незвично спілкуватися у коментаріях до статті:))))
Так, у мене теж промайнула така думка про "коментарі".
Знову ж таки, вертаючись до своїх аналогій з алкоголіками, картина промальовується чітко: зібрались без приводу, місце вибрали не найліпше..., ще треба третього, щоб замкнути коло.
А ще я вчора піймав себе на думці, щось типу того "як же мені тоскно, що я вже залюбки спілкуюся з анонімом". Певно у запропонованому БГ виборі я сходжу до лісу. І не тому що там краще. Він мені ближче, географічно.
тоскно??? але ж анонім – теж людина:))) якщо думка промайнула в обох про коментарі, то вже добре:) а я, щоб розвіяти трансцендентальну тугу ходжу на роботу. ліс бо далеко:)
будемо обирати місце?
Я застосував "анонім" без негативного підтексту. Просто я не надто... навіть зовсім не в захваті від "нікнеймовості" в мережі. Користувачі зовсім не відчувають відповідальності за написане. Тому я користуюсь тими ж іменами що й в миру. Ну і від інших наївно очікую того ж.
Щодо місця, то тут найзатишніше з усіх мені відомих. Не скажу, що я вже такий "олдовий юзер", але певний досвід маю і тут вельми спокійно (часом аж надто :-/). Чи як?
чи як:)
"нікнеймовість" від ізлішнєй скромності. бо що зміниться, коли напишу ім’я? і тут справді затишніше:)