Чи матимемо добрі переклади?

Старт міжнародного Проекту Ukrainian Literature in European Context & European Literature in Ukrainian Context

«Чи матимемо добрі переклади?» – круглий стіл, що швидше діяв під знаком оклику, ніж знаком запитання, пройшов в київський книгарні «Є». Участь в заході взяли українські видавці, перекладачі та редактори, а також представники громадських організацій та міжнародних фондів.

Головна новина – обговорено старт міжнародного Проекту «Ukrainian Literature in European Context & European Literature in Ukrainian Context», направленого на просування ініціатив, які через простір співпраці між професіоналами видавничої справи країн Європи та України сприяють розвитку соціальних свобод і підвищення ролі культури в сучасному громадянському суспільстві та започаткування ефективного міжкультурного діалогу.
Головне завдання Проекту – посилення інформаційно-професійного обміну в видавничому середовищі між країнами Європи та Україною.

Модератором круглого столу був Тарас Лютий, менеджер програми «Соціальний капітал та Академічні публікації» Міжнародного фонду «Відродження».

Запрошені до участі: 
видавництва «Кальварія», «Нора-друк», «Теза», «Видавництво Старого Лева», «Юніверс», «Критика»; 
перекладачі Олекса Логвиненко, Євгенія Кононенко;
редактор Михайло Назаренко;
організації: Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, Гете-Інститут в Києві, Міжнародний фонд «Відродження», Програма сприяння видавничій справі «Сковорода», Польський інститут в Києві, департамент культурного та гуманітарного співробітництва МЗС України, Форум видавців, Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва та інші.

Зі стенограми Круглого столу.
Частина 1. Оголошення старту Проекту «Ukrainian Literature in European Context & European Literature in Ukrainian Context».

Доповідач Анетта Антоненко -директор видавництва «Кальварія», засновник Благодійного Фонду «Фундація видавництва «Кальварія», координатор Проекту.

Ми хочемо представити вам сьогодні Проект, який дозволить світу дізнатись більше про сучасну Україну через нашу літературу, оскільки єдине, з чим сьогодні ідентифікують Україну в світі, – це Чорнобиль. Пізнати державу можна лише через культуру, а головним матеріальним носієм культури є Книга.

Україна для більшості (навіть видавців) знаходиться десь в Африці, біля Уганди. Навіть дуже освічені видавці, які цікавляться цією тематикою, часто питають: чи справді російська та українська мови – різні? 

Спробуємо окреслити обличчя «справжнього» українського письменника. Це той, котрий на запитання, хто в Україні є крім вас, відповідає – "Нікого, я один". Саме тому найвідоміший у світі письменник з України Андрій Курков є несправжнім українським письменником, бо на це запитання він називає щонайменше ще 20 україномовних письменників. Я вважала і вважаю, що чим більше сучасних українських письменників будуть якісно перекладені і видані в Європейських країнах – тим краще буде для всіх письменників, видавців і всієї України. Оскільки створення в Європі тренду «СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА»дає шанси всім в Україні: і видавцям, і письменникам, і перекладачам… Але створити цей тренд ані окремий письменник, ані окремий видавець не зможе. Тому попри всі розбіжності у видавничій політиці 10 українських видавців вирішили створити потужний кулак і пробити «вікно в Європу», створити європейський тренд – «СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА». 

З цією метою разом працюватимуть такі різні видавництва як «Фоліо» і «Кальварія», «Нора-друк» і «Теза», «Богдан» і «Грані-Т»... Більше того – «Кальварія», яка принципово не є членом Української Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, запросила до участі в проект Президента Асоціації п. Олександра Афоніна і сподівається, що особисті амбіції як Президента Асоціації, так і окремих видавців будуть запхнуті до задньої кишені задля досягнення цієї благородної мети. 

Як координатор, я запропонувала розвиток Проекту в напрямку інформаційному – спільний інформаційний каталог видавців, а Володимир Брискін, зі своєї сторони – ідею створення студії, яка б опікувалась підкастом Проекту, де б викладались всі фото-, відео- і аудіо матеріали…

Проект передбачає активну участь європейських видавців, перекладачів, авторів на теренах України. За останні 20 років ми бачили лише поодинокі випадки приїздів деяких видавців, авторів, перекладачів в Україну, та й все це здійснювалось за ініціативою Посольств і окремих програм. Ми ж хочемо це зробити системним і постійним потоком нашої подальшої співпраці. Хто, як не видавці, краще знають, що їм потрібно. Тому і запрошувати ми будемо саме тих, кого хочемо бачити і працювати з ними. До Проекту планується включити майстер-класи для видавців по знаходженню фінансування на перекладні проекти. Проводити їх буде Фундація видавництва «Кальварія», яка має значний досвід в проектній діяльності: за 9 років вона адмініструвала 150 проектів, з них 70 проектів-  з фундаціями у всьому світі. Проект відкритий, і тому ми запрошуємо до нього всіх, хто поділяє його мету, приймаються всі критичні зауваження.

Термін дії Проекту: 2010-2015 рр. В рамках Проекту в 2010 році заплановане наступне:
жовтень – зустріч видавців України з колегами (мерія міста Краснік (Люблинське воєводство) (Kraśnik), Польща): план дій та фінансування узгоджене; організатор Польсько-Українська Господарча Палата (Варшава, відповідальний – Петр Гудзовський); координатор від України – Володимир Брискін, директор видавництва "Теза";
листопад –зустріч видавців України з колегами (Осло , Норвегія): план дій та фінансування узгоджене; співорганізатори: NORLA – Norwegian Literature Abroad, Fiction and Non-Fiction, Посольство Королівства Норвегії в Україні, Посольство України в Норвегії, Міжнародний фонд «Відродження». 

Чому для поїздки видавців вибрана саме Норвегія?
1. Країна завжди лояльна до України;
2. Дуже потужна і сильна література;
3. Можна багато чому в неї навчитись... та і в Україні багато чого перекладено (12 видавців, 17 книжок). 
В березні я отримала розсилку з NORLA про тиждень Росії в Осло в Litteraturhuset (Літературний Дім, де проходять найважливіші літературні події в Осло) зі слоганом "Русскіє ідут. Русские прійдут". Я звернулась до Ірини Сабор – перекладачи, аташе з питань культури посольства України в Норвегії з ідеєю організувати подібний тиждень України в Норвегії.

Теза з підключення до розмови Ірини Сабор з Осло (за допомогою Skype):
«Я взимку ініціювала зустріч із норвезькими видавцями, щоб презентувати їм українську літературу. У відповідь отримала хвилю цікавості та здивування від того, що наша література була раніше їм невідома. З іншого боку була також певна інертність до конкретних кроків, бо українська література для Норвегії – це цілина».
Ірина зазначила також, що «це не може бути окремим проектом посольств України за кордоном. Найбільша проблема – це брак ініціатив на полюсах, видавництв чи спеціальних культурних фондів в Україні. Крім того, банальна відсутність інформаційних матеріалів про українську літературу іноземними мовами,а також презентаційних перекладів української літератури, таких, які можна передати у видавництва для першого враження – не додає охоти до співпраці». 
Якщо хтось має ідеї і пропозиції, то ми радо вислухаємо Вас: ініциативна група звертається до всіх видавців пропонує видавцям об'єднатись на принципах професійного бізнес-клубу.

Раніше всі ми діяли «партизанськими» методами і це дало свої паростки, але дуже мізерні. Ми пропонуємо посилити свої позиції і від цього виграємо в першу чергу всі ми – гравці видавничого ринку.

Частина 2. Виклики сьогоднішнього дня для учасників літературно-видавничого процесу: 
– формувати культуру спілкування всередині спільноти;
– зберегти достойний рівень оплат перекладачам та редакторам; 
– сформувати школу молодих редакторів зі знанням іноземної мови; 
– ініціювати системи актуалізації знань та підвищення кваліфікації навчання перекладачів.

Відео з фрагментом розмови про культури спілкування всередині спільноти розміщене в попередній публікації на Сумно. 

Деякі думки учасників дискусії.

Олекса Логвиненко (перекладач-фрілансер) та Леся Лисенко (літредактор видавництва «Веселка» із знанням англійської мови) запропонували дотримуватись перевіреного підходу. В його основі – особиста готовність вдосконалюватись, працювати над помилками, перекладати постійно. Фрагменти текстів, перекладених досвідченими перекладачами, мають бути доступними іншим перекладачам та редакторам разом із відповідним фрагментом оригіналу. Також було висловлене занепокоєння, що школа фахівців перекладу може бути втрачена, оскільки метри поступово відходять від активної праці через поважний вік.

Піднімалося питання оплати праці перекладачів і редакторів. 

Олекса Логвиненко, Леся Лисенко, Андрій Мокроусов, Елеонора Сімонова, Анетта Антоненко, перекладач Наталія Єна обговорювали питання, хто має оплачувати переклад, і як формується собівартість видання з урахуванням оплати праці перекладача. Одним з важливих питань є створення професійного майданчика для обміну досвідом і дискусій на базі інтернет-платформи.

Назріла необхідність проведення майстер-класів для перекладачів і редакторів. 
Молодий перекладач або редактор повинен мати шанс отримати поради більш досвідчених колег у формі майстер-класів та студій. Для цього треба шукати фінансування для модерування таких майстер-класів.

Для підвищення кваліфікації перекладачі повинні мати можливість отримувати стипендії від закордонних інституцій. Для інформування про такі стипендії також можна використовувати професійну інтернет-платформу. Євгенія Кононенко наголосила на тому, що в жодному разі якість роботи не може залежати від рівня оплати. Якщо перекладач погодився виконати переклад, він мусить зробити це якісно. Для інформування громадськості про розвиток презентованого проекту і подальшого його обговорення запропоновано відкрити в соціальних мережах акаунти Facebook, сайт, групу на Google.

Тарас Лютий висловив сподівання відновити Лабораторію наукового перекладу, яку провадили за підтримки Фонду Відродження. Маргарита Литвин (асистент відділу «Інформація та бібліотека» Гете-Інституту в Києві) запропонувала територію Гете-Інституту в Києві для проведення майстер-класів, а також порадила видавцям-ініціаторам проекту подати заявку до Проекту підвищення кваліфікації видавничих кадрів, що провадять Гете-Інститути на території СНД, де слід було б викласти вимоги українських професійних кіл щодо того, на які теми потрібні семінари в Україні.

Дехто з запрошених до дискусіїї не зміг бути присутнім під час проведення Круглого столу, але поділився з нами своїми думками.

Мар'яна Савка, головний редактор «Видавництва Старого Лева»: «Хочу привернути увагу в розмові до питання «собівартість-ціна збуту». Чимало перекладачів отримують гонорари за переклад значно більші, ніж гонорари авторів. Звісно, перекладів стало менше в період кризи, але інтузіазм видавців нікуди не подівся, і він проявляється в тому, що видавці більше видають українських авторів. Старше покоління перекладачів, звісно, має спілкуватись з молодшим і навчати один одного не тільки через те, що їм буде за це хтось платити – це має бути їх покликанням. Багато видавців можуть підтвердити факт, що до них часто звертаються перекладачі, які багато років працювали в шухляду, не маючи й надії оприлюднити свої переклади».

Олександра Коваль, Президент Форуму видавців: «Форум Видавців упродовж трьох минулих років регулярно проводив круглі столи фахівців, присвячені проблематиці якості перекладів, обміну досвідом у різних жанрах перекладу, створення інфраструктури для видання перекладних текстів різних типів (художня, зокрема дитяча, література, наукова гуманітарна і наукова технічна, науково-популярна література тощо). 

Ми і надалі практикуватимемо подібні форми спілкування професіоналів, а також сприятимемо безпосереднім контактам між іноземними авторами – учасниками літературного фестивалю та їхніми перекладачами із видавцями задля розширення репертуару перекладних текстів».

Відео з частиною виступу Анетти Антоненко: