Чим відрізняється церемонія Книжки Року від сільського клубу?

24 лютого в «Українському домі» відбулася церемонія нагородження переможців 8 всеукраїнського рейтинґу «Книжка Року 2006». До початку дійства у холі проходила виставка-продаж продукції видавництв, що співпрацюють із «Книжник review» – серед них «Нора-друк», «Основи», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Клуб сімейного дозвілля», «Фоліо», «Факт», «Критика», «Києво-Могилянська академія» та інші.


У глибині холу, навпроти сходів, розташували імпровізовану сцену, на якій грали учасники гурту «Даха-Браха».

Гостей було чимало. У холі «Українського дому» відмітилося чимало знаменитостей та широко відомих у вузькому колі осіб, серед яких: Іван Малкович, директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», Леонід Архипчук, справді великий український режисер, Ірен Роздобудько, письменнниця, головний редактор журналу «Караван історій», Анатолій Дністровий, автор «Пациків» і «Міста сповільненої дії», з дружиною та донькою Мартою, Богдан-Олег Горобчук, письменник, лавреат конкурсів «Смолоскип – 2006» та «Ноосфера-2006», Олесь Ульяненко, письменник, лауреат малої Шевченківської премії 1997 року за роман «Сталінка», Катріна Хаддад, українсько-сирійський поет та слемер, Сергій Батурин, кількаразовий лауреат «Коронації слова», автор романів «Ост», «Меч королів», «Охоронець» та ін., Олег Микитенко, шеф-редактор журналу «Всесвіт» та багато інших.

До гарного піар-ходу вдалося одне з видавництв – їхню символіку всім гостям роздавали симпатичні міми.

О 17 з хвостиком почалася церемонія нагородження.

На жаль, її не дочекався Дмитро Табачник. Віце-спікер з гуманітарних питань удостоїв «Книжку Року» своєю присутністю. Щоправда, побув він недовго – часу вистачило тільки на коротеньку екскурсію виставкою книг. Табачник пересувався майже бігом, явно поспішав і на концерт не залишився.

Напевно, його відсутність засмутила ведучих церемонії – головного редактора «Книжник review» Костянтина Родика і ведучу каналу «1+1» Лесю Сакаду-Островську. Адже свято вони почали дуже специфічно – пані Леся закинула присутнім за несвятковий вигляд. «Наступного року у джинсах і светрах пускати не будемо», – сказала вона. На це миттєво зреагував зал – з задніх рядів почулося «Наступного року ми не прийдемо».

Як виявилося, причиною такого закиду були неабияі амбіції організаторів рейтингу – наступного року вони хочуть перетворити церемонію нагородження на світську тусівку, куди б усі запрошені приходили з книжкою, яка справила на них найбільше враження за рік. «І президент, і прем’єр, і лідер опозиції – всі матимуть бути з книгою», – уточнила Леся Сакада-Островська.

Але, хоча «Книжник review» і замахнувся на державний рівень, свято проходило мляво, як концерт у сільському клубі.

Церемонія почалася перформенсом – за ширмою актори грали театр тіней, зображуючи то зосереджених читців, то несамовитих письменників. Під час цього на завісу проеціювали символ «Книжки року» – велику літеру «К», стилізовану під птаха.

Чи не єдиним світлим моментом церемонії були інтермедії – короткі виступи балету «Soul be» та кобзаря Тараса Компаніченка, який виконав кілька старовинних українських пісень.

А потім почалося власне одноманітне нагородження. Все проходило за однією схемою. Спочатку показували ролик із коментарями експертів – із дуже поганою якістю звуку та зображення. А потім називали видавництво-переможця і викликали його директора на сцену.

Тут глядачам доводилося довго чекати, поки переможець встане з місця та дійде до сцени. Здавалося, Костянтин Родик сам не знає, хто є, і кого нема в залі.

В такі моменти виникала неприємна пауза, яку пані Леся намагалася заповнити фразами, що виходили за межі «бумажки» – сценарію, який вона, скоріше за все, бачила вперше, адже дуже часто не могла навіть правильно вимовити назву номінації, не кажучи вже про ім’я-прізвище автора книжки.

Так хто став переможцем?

У першому номері 2007 року журналу був надрукований шорт-лист номінантів рейтинґу «Книжка року – 2006».

«Українська та зарубіжна художня класика» – «Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху ренесансу та бароко 15-18 століть. У чотирьох книжках» від київського видавництва «Аконіт».

Номінація «Літературознавство / біографії / мемуари» – Леонід Плющ, «Його таємниця або «прекрасна ложа» Хвильового», видавництво «Факт»

Номінація «Минувщина» мала 3 підномінації:

Підномінація «Давня історія (до 18 століття)»: дослідження Ростислава Радишевського та Володимира Свербигуза «Іван Мазеапа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко»

Підномінація «Історія 19 – початку першої чверти 20 століття»: тритомник «Киевская старина» у громадському та науковому житті України» від київського видавництва «Темпора».

Підномінація «Підрадянський період – досьогодні»: Архіви окупації 1941-1944, видані Києво-Могилянською академією.

На підномінації ділиться також дитяча книга:

Серед книжок для малечі перемогли «Казочки-куцохвостики» Зірки Мензатюк («Видавництво Старого Лева»).

Найкращою пізнавальною дитячою книжкою експерти визнали енциклопедії доктора Ернеста Дрейка «Дракони», «Єгиптознавство», «Пошуки гробниць Осіріса», видані у «Махаоні».

І, звісно, нагороду отримало «А-ба-ба-га-ла-ма-га» за переклад гоголівської «Ночі перед Різдвом».

Цікавим було нагородження у номінації «Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія».

Експертом у цій номінації виступав Анатолій Ульянов, котрий більшу частину ролику зі своєю участю присвятив книгам видавництва «Буква і цифра». Появу видавництва, що друкує тексти, народжені в глибинах інтернет-самвидаву, він вважає дуже важливою, такою, що свідчить про зміну перебігу літературного процесу. Проте, жодна з книг «Букви і цифри» не була представлена у жодній з номінацій. Як і передбачав до церемонії Богдан-Олег Горобчук, переміг «Капітал» Сергія Жадана, видавництво «Фоліо».

Другу свою нагороду «Фоліо» отримало за переклад роману Умберто Еко «Ім’я троянди» (номінація «Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія»).

У номінації «Сучасна поезія / афористика» – збірка поезій Василя Герасим’юка «Папороть», видавництво «Просвіта».

У номінації «Серії» перше місце знову здобув «Факт» за серію «складного» чтива «Висока полиця».

Чомусь нагородили і «Клуб сімейного дозвілля» за 2-е місце у цій номінації – за переклад світових бестселерів українською мовою. У жодній іншій номінації 2-і місця окремо відзначені не були.

Тому після такого широкого жесту незрозумілою стала відсутність переможця у номінації «Найкраща книга – 2006». Костянтин Родик розповів, що 4 книги набрали однакову кількість голосів, тому переможця цього року вирішили не обирати.

Отже, доведеться чекати весь 2007 рік – до наступного підбиття рейтингу.