«Читанкою не для дітей» відзначили річницю українського літературного клубу в Парижі

Український літературний клуб офіційно зареєстрований у міській префектурі, отже, це вже громадська організація, метою якої є пропагування української літератури всіх часів та стилів серед українців у Франції, а також заохочення до її читання французів. Французькою мовою вже з’явилися декілька перекладів українських аворів (зокрема – «Московіада» та «12 обручів» Андруховича), зараз готується до виходу переклади Марії Матіос та Любка Дереша («Культ» французькі читачі зможуть придбати вже у квітні).

Це вже восьме засідання клубу. До цього кожний з літературних вечорів був присвячений певній тематиці. Вчорашні збори – також не виняток. Тим паче, що 8 лютого клубу виповнився рівно рік.

Вечір почався зі святкування та частування. Романтичну літературну атмосферу створювали запалені свічки.

«Читанка не для дітей» – це читання тих творів, які прийнято вважати скандальними. Дітей у залі не було. Точніше, була присутня одна дитина, однак вона була ще замалою, щоб розуміти про що йдеться у творах. Почалися читання зі збірки літературного гуртка Бу-Ба-Бу (Андрухович, Неборак, Ірванець).

Далі читали вірші «хруща, що над вишнями гуде, а вишні ті, про які писав Шевченко». Власне, той хрущ – Богдан-Ігор Антонич. Багато хто з присутніх в залі (насамперед, уроженці Східної України) не були знайомі з його творчістю. Деякі знали про Антонича тільки з твору «12 обручів» Андруховича.

Трохи пізніше були поставлені п’єси «Гамлєт» та «Цікаві досліди» Подерев’янського. Також можна було почути його власні аудіозаписи.

Окрім читання та прослуховування велися жваві обговорення української літератури, її сучасного стану та перспектив. Прозвучала слушна думка: «Українська література – це єдине, що нам залишилось після суцільної комерціалізації та русифікації української культури...»