«Combichrist» у Києві зламали мікрофони і закидали публіку пляшками

6 березня в київському клубі «Бінго» виступив норвезько-американська команда «Combichrist». Гурт, заснований у 2003 р. норвежцем Енді ЛаПлегуа (Andy LaPlegua), вважається легендою техно-сцени та співає на теми сексу й насильства із переважанням ненормативної лексики. Схожі представники «темної сцени» приїжджали до Києва минулого року - ними були мексиканці «Hocico». 

Захід дістав назву «Techno body fest». На фест було запрошено 7 гуртів з Росії та України та один - з Великої Британії (на додаток до «зіркових» хедлайнерів). Було обладнано другу сцену, де мали виступати хардкор- та спідкор-діджеї. Згадані напрямки електронної музики вважаються «екстремальними» та «непопсовими» через дуже швидкий ритм (швидкість bpm більше 200 ударів на хвилину). Тому й обладнали дві сцени на всі смаки - для тих, кому не подобався TBM та EBM на «головній сцені», альтернативою мали стати хардкор-ритми.

Почалося дійство о 20:00 (хоча початок і був заявлений на 18:00). Декілька треків відіграла московська DJ Jana Dark, потім на сцену вийшли гості з Волгограда - gothic-EBM-проект «Holocoder». Цього разу гурт приїхав лише у складі вокаліста, що співав під мінус, роль клавішника виконав ноутбук. Команда виконує пісні на військову тематику, називає свою творчість «музикою сталінградського танцмайданчика» та доповнює погрозливі мелодії рикаючим вокалом. Склалося враження, що на січневому виступі в клубі «Прайм» (на вечірці «Industrial explosion») гурт прозвучав набагато потужніше та енергійніше (мабуть, особливості звуку в «Бінго»). Заміксовані військові мелодії та стрибаючий по сцені вокаліст трохи розігріли публіку, і настала черга гостей з Великої Британії - «Cybercide».

Поки музиканти налаштовувалася, ведучий заходу - МС Dog - виголосив невелику промову на тему «всі ми живемо у сраці, але інколи до нас і такі групи приїжджають... Welcome to Ukraine, Cybercide!»

Гурт порадував своєю нестримною енергією. Грали суміш євро-трансових мелодій, EBM-ритмів, зіграних на драйві гітарних рифів та синтпоп-вокалу. Позитивна та оптимістична музика, особливо якщо порівняти із звучанням гурту, який грав після британців. Хлопці нагадали своєю зовнішністю інших веселих європейців - «Scooter»: блондинисті клавішник та вокаліст, схожі рухи та ефектні пози, ті ж самі ритми... Повне дежа вю почалося, коли група виконала «Rebel yell» Біллі Айдола, пісню, котра крутилася на радіо протягом 90-х років саме завдяки «Scooter». Що ж, автор не почув цього хіта на концерті «Scooter» у 2004 році, а ветеран панку Біллі Айдол в наші краї не прагне приїздити, тож порадувала і така «жива» версія легендарної пісні.

Антураж гурту теж був підібраний вдало: «кібер-одяг» вокаліста та «роковий» імідж гітариста. Єдиним недоліком став знову-таки звук - вокал не визвучили належним чином.

Сподобалося ставлення «Cybercide» до публіки - після виступу вокаліст «пішов у народ», потиснув руки усім, хто стояв біля огорожі під сценою, залюбки роздав автографи, подався до бару... Very nice, «Cybercide»!

Далі розпочався сет DJ Sect (Москва), потім паузу заповнювали незрозумілою музикою, що не мала стосунку до електронної сцени, і врешті-решт на сцену вийшли найочікуваніші гості заходу - «Combichrist».

Публіка відразу ж  впала у повне шаленство, яке не стихало до кінця виступу. Присутні співали разом з вокалістом від початку до кінця нескладні малопристойні тексти. Якість звуку у різних місцях залу був різною - під сценою нормально було чутно лише ударні, трохи далі звук ставав об'ємним.

Шаленство почалося з «All Pain Is Gone» - композиції з нового альбому «Today We Are All Demons». Далі зі сцени звучали як свіжі хіти, так і треки з попередніх альбомів: «Shut up and swallow», «Today I Woke To The Rain Of Blood», «This shit will fuck you up», «What the fuck is wrong with you» та ін. Обіцяні пісні сайд-проекту Енді Ла Плагуа «Icon of Coil» так і не прозвучали. 

З рук ударника на ім'я Джо постійно вилітали в повітря палички (дві з них після виступу дісталися спраглим сувенірів фанатам). Другий ударник буквально заліз на свою установку і щосили гамселив по апарату, потім поливав барабани водою, від чого бризки ефектно злітали в повітря. Клавішник від початку до кінця махав дредами, вокаліст бігав сценою та майданчиком перед публікою, але «в руки» фанатам не дуже активно давався (та й охорона доклала до «безпеки» Енді значних зусиль).

Виступ тривав близько години, «на біс» було зіграно дві пісні. Взагалі техно «вживу» - цікаве видовище, але рівень подачі, на суб'єктивну думку автора, міг бути набагато кращим. Склалося враження, що музиканти трималися більше на пафосному іміджі, аніж на власне музиці. Окрім того, існує різниця між емоціями у виступах груп - якщо на концерті «Hocico» панувала суцільна, хоча й агресивна, радість, то на «Combichrist» домінувала злість. Особливо вона посилилася, коли в публіку почали летіти зі сцени пляшки з водою (і потрапляти досить болісно у відвідувачів, у тому числі дівчат). Цікавим додатком до образу «злих норвежців» стала подарована Енді однією з готес квіточка, яку той одним ударом зіштовхнув зі сцени...

Проблеми з організацією та «настроєм» шоу почалися з третьої пісні. Перед початком оголосили, що фотографувати гурт можна, але без спалаху. Поступово через неясність наказу з-під сцени «попросили» усіх акредитованих журналістів. Потім охорона отримала новий наказ - «фотографувати заборонено». Хто продовжує «піратити» зображення норвежців - геть із зали та клубу. Мабуть, «Combichrist» вирішили, що вже доросли по «зірковості» до рівня «Scorpions» та Христі Агілери...

Автор встиг вчасно сховати фотоапарат, іншим присутнім пощастило менше. В людей відбирали фотоапарати, декількох охоронці витягнули з натовпу, застосовуючи фізичну силу. Ясна річ, ніхто відповідальності за такі вчинки не несе та моральні збитки компенсувати не збирається.

Гурт відіграв близько голини та заспівав дві пісні на біс. Потім ударник розламав ударну установку, було залито водою три мікрофони, і «зірки», задоволені життям, залишили сцену.

Далі відбувався повний хаос. У зв'язку з пошкодженням обладнання грати на «головній» сцені було більше неможливо. Поки тривали суперечки зі звукорежисером «Combichrist» про те, хто платитиме за хуліганство ударника (врешті всі збитки «навісили» на організаторів), почав діяти другий танцмайданчик. Його влаштували в клубному коридорі, поставивши там колонки та діджейське приладдя.

Поки в коридорі торгували футболками за доволі «зірковими» цінами, а з основної сцени розбирали та вивозили обладнання, DJ's щосили виправляли становище. До 5 ранку відіграли сети the_maaaigs, Zen, Hardy Smile, Alex Tune та інші.  «Вживу» зіграли групи «Mind:|:Shredder» (Україна) та «Prophetic Dream» (Білорусь). Не виступила (як передбачалося, востаннє) gothic-industrial група «Audi Sile». Вдруге після минулорічної спроби провалився концерт московської команди «Virgin Fix» (котрі мали виступити на одній сцені ще з «Hocico»).

З усього того, що звучало на «маленькій» сцені, запам'ятався мікс на пісню «Depeche Mode» «Enjoy the silence», який the_maaaigs ставив разів зо три (на превелику радість публіки) і кумедний уривочок посеред IDM-сету: «Верховна рада України. Ставиться на голосування Закон України про обмеження продажу алкогольних напоїв. Хто за?..»

Враження щодо зовнішнього вигляду публіки: окрім представників готичного стилю, виділялися фанати індастріал-субкультури, а також безліч просто колоритно одягнених персонажів. Смішним нюансом, що ілюструє рівень «дрес-коду» в клубі «Бінго», стала поява в залі після виступу «Combichrist» «таваріща» в кЄпці, туфлях та шкіряній дубльонці.

Фест залишив дуже неоднозначні враження. Однак варто визнати старання організаторів у тій екстремальній ситуації, на яку перетворився фест. До негативних вражень від заходу (окрім перерахованих проблем із виступом «Combichrist») слід віднести не завжди якісний звук та зовсім непрофесійне освітлення на «основній» сцені - прожектори світили просто в очі присутнім, замість того, щоб освітлювати сцену. До позитивів можна віднести те, що довкола була життєрадісна та доброзичлива публіка, а на обох танцмайданчиках відчувалося, висловлюючись пафосно, «духовне єднання» з оточуючими.