Дощ завадив поетам літати на повітряній кулі
21 вересня о 16.00 на Михайлівській площі в Києві розпочалася «поетична вітрянка». Поети збиралися читати вірші з повітряної кулі. Через дощ її не підняли в небо. Автори декламували поезії з кошику, що стояв на землі. Захід тривав 15 хв., замість заявленої години.
– Нам сказали, що в таку погоду літати не можна, – бідкається Славко Пономарьов з мистецького об'єднання «Остання барикада». – Куля тоді стає некерованою, та й холодно вгорі. Так, ця акція трохи провальна. Але в цілому фестиваль «Київська барикада» вдався. Поети виступали в київських вузах. Частина студентів з тих виступів йшла, інші ж підходили і розпитували, де таке ще можна почути, де купити книжки. Багато хто взагалі не знав, що існує така от сучасна українська поезія.
О 16.20 на площі збирається з десяток глядачів. Письменників поки немає.
– Вони гріються, каву п'ють в кафе неподалік, – пояснює Славко. Не зізнається, чи були письменники, які відмовилися виступати через погану погоду. Але заявлені в програмі Іван Драч, Павло Коробчук та білорус Андрій Хаданович та акції так і не з'явилися.
До Славка підходить міліціонер. Питає, чи багато людей буде й що вони робитимуть. Почувши, що фестиваль організовує Олесь Доній, нардеп із «Народної самооборони», – дивується.
З'являються письменники. Першим до кошика залазить Сергій Пантюк. Смикає за важіль у себе над головою. З газової горілки, яка розігріває кулю, здіймається струмінь вогню.
– Кожен письменник читатиме лиш по одному віршу, – звертається до глядачів. – Не будемо мучити себе і вас.
Запрошує до кулі поета Дмитра Лазуткіна, 30 років.
– Він щойно прилетів із Душанбе, столиці Таджикистану. Переміг там в якомусь дуже крутому мистецькому конкурсі.
– Був на форумі інтелігенції «Співдружність дебютів», – розказує Лазуткін. Він у таджицькій тюбетейці та синьо-жовтому спортивному костюмі. Отримав його, коли їздив до Пекіну на Олімпійські ігри. – Понад три тисячі поетів з десяти країн надіслали свої твори. Я подав 15 віршів. Сам перекладав їх російською, не довіряю ця справу іншим. Переміг я, росіянин і грузин. Премію мені вручав президент Таджикистану Емомалі Рахмонов. Ще мають мені перевести на рахунок трохи більше трьох тисяч доларів.
Потім до кошика запрошують Богдана-Олега Горобчука. Його голова поголена.
– Не обпали тільки свою лисину вогнем! – кричить хтось із глядачів.
Горобчук читає вірш про те, як він з другом та поетом Олегом Коцаревим міг би разом працювати на заводі у Житомирі. У вірші двічі вживає матюки.
– Зробимо вигляд, що ніхто нічого не чув, – каже Пантюк, бо однією з умов участі в «Київській барикаді» була відсутність у творах матюків.
Горобчук повертається під парасольку до харківської поетки Олени Шпілевської.
– Кошмар, як ти в ту кулю залазив, – каже вона. – Я ж не видерусь туди.
Але Сергій Пантюк так і не запрошує її виступити. Останнім вірші читає він.
Фото: Андрій Божок
